09 вересня 2010 р.Справа № 2-а-1301/08/1419
Категорія: 2.30Головуючий в 1 інстанції: Гажа О.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, якій діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоодеської міської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, про зобов'язання прийняти рішення,
за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_3, -
Представник ОСОБА_2, звернувшись до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивача від 26.05.2008 р. за вхідними номерами 723, 724; визнати протиправними та скасувати рішення Новоодеської міської ради Миколаївської області №61 від 13 червня 2006 р. та рішення № 30 від 20 жовтня 2006 р. та зобов'язати Новоодеську міську раду надати позивачу земельну ділянку площею 0,016 га для комерційного використання під магазин в межах м. Нова Одеса Миколаївської області за адресою: вул. Леніна, 194-1.
Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що земельна ділянка, яка була передана у власність третьої особі -ОСОБА_3, повинна була використовуватися спільно двома власниками магазину. На звернення позивача до Новоодеської міської ради з заявами про перегляд рішень щодо передачі у власність земельної ділянки, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства жодного разу не відповів.
Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області у задоволенні позову представника ОСОБА_2 - було відмовлено.
Приймаючі рішення по справі, суд дійшов до висновку, що орган місцевого самоврядування при прийнятті рішень «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ОСОБА_3.»та «Про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємцю ОСОБА_3.»діяв на підставі та в межах наданих йому законодавством повноважень.
Відмовляючи в задоволені вимог представника позивача щодо зобов'язання відповідача надати позивачу земельну ділянку для комерційного використання під магазин, суд зазначав, що це не входить до його компетенції.
Оскаржуючи рішення суду, представник апелянта зазначав, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі представник апелянта вказує, що суд, приймаючі рішення, дійшов до хибного висновку щодо існування на спірній земельній ділянці споруди (котельної), яка належить ОСОБА_3, так як на даний час там знаходиться складське приміщення, яке є власністю позивача, а тому, саме йому потрібно передати земельну ділянку, площею 9 кв. м..
Також, на думку апелянта, суд неправомірно вважав, що звернення позивача до відповідача були розглянуті, так як до теперішнього часу немає жодної відповіді на дані звернення.
Особи, які приймали участь у суді першої інстанції до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Згідно до ч.1 п.2 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було дотримано вимог зазначеної статті, виходячи з наступного.
Судовим розглядом у суді першої інстанції встановлено, що 13 червня 2006 р. Новоодеська міська рада, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, шляхом викупу громадянкою України, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 для комерційного використання під магазин із запасу міської ради по вул. Леніна, 194(1 А), прийняла рішення №61, яким дала дозвіл ФОП ОСОБА_3, як власнику магазину, на продаж і виготовлення експертної оцінки земельної ділянки загальною площею 0,00606 га, в тому числі під магазином 0,0033 га , під котельнею 0,0004 га, під проходами, проїздами та площадками 0,00236 га для комерційного використанні під магазин в межах міста Нова Одеса по вул. Леніна, 194(1 А).
20 жовтня 2006 року Новоодеська міська рада, розглянувши заяви ОСОБА_3 щодо продажу їй у власність земельної ділянки для комерційного використання під обслуговування магазину із земель запасу міської ради по вул. Леніна, 194(1 А), прийняла рішення №30, яким вирішила продати у власність ПП ОСОБА_3 земельну ділянку площею 61 кв. метр, що розташована в місті Нова Одеса по вул. Леніна, 194(1 А) для комерційного використання під обслуговування магазину за 3 251 грн.
27 листопада 2006 року між Новоодеською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 61 кв. м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 194 (1а).
В матеріалах справи відсутні докази щодо оспорювання будь -якою стороною вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що при погодженні меж суміжних земельних ділянок, позивач 09.06.2006 р. з ними погодився, про що поставив підпис на схемі проекту відведення земельної ділянки.
Крім того, із доказів, які є в матеріалах справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю магазину, ФОП ОСОБА_3 належить 6/25 частин будівлі магазину.
В цю частину входять приміщення котельної, офісу, торгової частини та складу, всього площа приміщень складає -112.5 кв.м., тобто приміщення котельної було придбано третьою особою, а тому земельна ділянка, яка знаходиться під цією спорудою повинна бути у неї користуванні.
Проти цих обставин не заперечував і попередній власник -Миколаївська облспоживспілка.
Колегія суддів також вважає обґрунтованим рішення і в частині відмови позивачу у задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його звернень та про зобов'язання надати земельну ділянку, площею 0,016 га для комерційного використання під магазин.
Із досліджених в судовому засіданні в суді першої інстанції обставин вбачається, що по поданих, 26.05.2008 року, позивачем на ім'я міського голови заявах, міськрадою було створено комісію по розгляду цього питання, участь в якій приймав сам позивач.
Комісія не змогла прийняти рішення по даному земельному спору між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, так як документів про знесення котельні, позивач ОСОБА_2 не надав. Таких документів не було надано і суду.
Що стосується вимог про зобов'язання органу місцевого самоврядування надати земельну ділянку, то суд першої інстанції правильно зауважив, що ці вимоги виходять за межі компетенції суду.
Керуючись ст. ст. 195 - 196, ч.1 п.2 ст. 197, ч.1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч.1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, склад колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, якій діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року -залишити без задоволення.
Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоодеської міської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, про зобов'язання прийняти рішення -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її отримання.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова