09 вересня 2010 р.Справа № 2-а-1375/09/2117
Категорія: 2.19.4Головуючий в 1 інстанції: Непомняща Н.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка про визнання дій неправомірними та про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.
Суд визнав неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка, щодо відмови в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю у розмірі
50 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язав відповідача здійснити її перерахунок за період з 01 вересня 2008 року по 06 липня 2009 року.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції вважав необґрунтованим порядок визначення та нарахування належних позивачеві виплат, відповідно до п. 4, 6 Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач, в особі управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка подало апеляційну скаргу, в якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважав, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Так, судом першої інстанції встановлено і знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ЧАЕС 3 групи по захворюванню пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС -1 категорії та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.
01 вересня 2008 року відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю підстав для цього, так як розмір пенсії визначено відповідно з діючим законодавством.
Виходячи із обставин справи та норм Законів України, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державна пенсія особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, не може бути нижчою ніж шість мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлена у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»були внесені зміни до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме було визначено, що основна пенсія для інвалідів 3 групи не може бути визначена менш ніж 140 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а додаткова призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10 -рп, вищезазначені зміни були визнані неконституційними.
За таких обставин є правильним і таким, що відповідає закону висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, саме з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суди першої інстанції дійшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, обґрунтованим також є висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів, прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення, що з 01 вересня 2008 року по 06 липня 2009 року розмір державної пенсії позивачеві, як особі, віднесеної до категорії 1, інваліда ІІІ групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього закону, має складати 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої і для основної пенсії, і для додаткової на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Керуючись, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ч.1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, склад колегії суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 липня 2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 06 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка про визнання дій неправомірними та про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії -залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її копії.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова