Справа: № 2-а-100/09 Головуючий у 1-й інстанції: Пасіка К.Г.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про зобов'язання виплатити суми недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1175,18 гривень та за 2008 рік в розмірі 1383,00 гривень.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести відповідний перерахунок одноразової щорічної допомоги до 5-го травня за 2008 рік з урахуванням вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ОСОБА_3 та перерахувати кошти на відповідні рахунки управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області здійснити виплату цих коштів ОСОБА_3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 користується пільгами, встановленими для учасників війни.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 пункт 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо обмеження виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Отже, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та «Про Державний бюджет на 2008 рік»до моменту прийняття рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у 2007 році отримала щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 55,00 гривень 13.04.2007 року.
У 2008 році позивач отримала щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 170,00 гривень 29.04.2008року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», та за 2008 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог є помилковим.
Враховуючи викладене та оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2009 року -скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України в порядок і строки, визначені ст. ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: