Справа: № 2-а-12307/08/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гром Л.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,
Собківа Я.М.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_3 пенсію з 08.12.2007 року по 31.12.2007 року як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30 % від мінімальної пенсії. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку в 2006-2007 роках їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006-2007 роки зупинено Законами України «Про Державний бюджет України на відповідні роки», а застосування законів, дію яких зупинено не допускається.
У зв'язку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було відновлено в межах виконання бюджету на відповідний рік.
Таким чином, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу вказаного підвищення до пенсії за 2006 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є правомірними, оскільки він керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», положення якого неконституційними не визнавалися.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі -Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489.
Крім того, згідно Рішення КСУ визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А тому, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, дії відповідача до набуття чинності Рішення КС України від 09.07.07 № 6-рп/2007 року є правомірними, оскільки він керувався останнім у часі нормативно-правовим актом -Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з моменту вступу в законну силу Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 року.
Разом із тим, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.
Судом першої інстанції не знайдено підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 08.12.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав 01.12.2008 року, що підтверджується відбитком штемпелю на поштовому конверті, пропустивши передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року - скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року, з урахуванням сум, які були виплачені.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України в порядок і строки, визначені ст. ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: