Справа: № 2а-5430/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"31" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Усенка В.Г.
Собківа Я.М.
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського районного суду м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Голосіївського районного суду м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 траня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що Голосіївським районним судом м. Києва порушено його процесуальні права, оскільки на вимогу представника позивача не було видано копію судового рішення від 20.04.2010 року у справі № 2-6286/09 та не надіслано на його адресу копію зазначеного рішення протягом п'яти днів з дня його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Порядок здійсненя правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскарженні лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя є процесуальними та не є управлінськими.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом оскарження є виключно процесуальні дії судді, що виключає можливість розгляду таких вимог в іншому порядку ніж визначений у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України.
Суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем чи іншою особою, яка бере участь у справі, за винятком випадків, коли суд виступає як установа, що здійснює управлінську діяльність, а не як орган, що здійснює правосуддя.
Отже, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: