Справа №127/12275/23
Провадження № 1-в/127/249/23
22 червня 2023 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку Хмельницького обласного суду від 23.12.1998 у відповідність до вимог чинного законодавства,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
засудженого: ОСОБА_3 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку Хмельницького обласного суду від 23.12.1998 у відповідність до вимог чинного законодавства.
Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_3 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі 27 років, 9 місяців. Станом на момент звернення із вказаною заявою до суду йому виповнилось 65 років, а тому відповідно до ч. 2 ст. 64 КК України, подальше його перебування в ув'язненні є порушенням Конституції та Законів України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 просив суд звільнити його від відбування покарання, обмежившись відбутим терміном, оскільки він досяг 65 річного віку, що є підставою для звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі у відповідності до ч. 2 ст. 64 КК України та подальше його утримання в установі відбування покарання є катуванням, завдає йому моральних страждань та приниження.
Захисник ОСОБА_5 заяву засудженого ОСОБА_3 підтримав та зазначив, що подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_3 , з урахування його похилого віку, порушенням права на отримання пенсійного забезпечення, нереагуванням адміністрацією установи на його звернення є жорстоким поводженням та катуванням, згідно з критеріями визначеними Європейським судом з прав людини.
Прокурор ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення заяви засудженого ОСОБА_3 , оскільки для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі передбачений механізм захисту їхніх прав, шляхом помилування.
Суд, вислухавши думку засудженого ОСОБА_3 , його захисника та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_3 , приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Хмельницького обласного суду від 23.12.1998 до смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ухвали Хмельницького обласного суду від 21.06.2000 вирок змінено та призначене покарання у виді смертної кари - розстрілу, замінено на покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві особистої власності майна.
На даний час ОСОБА_3 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області - в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Так, статтею ст. 51 КК України визначено два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Як на підставу для свого звільнення засуджений ОСОБА_3 посилається на ч. 2 ст. 64 КК України, при цьому зазначаючи, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, відповідно до ст. 58 Конституції України.
Разом з тим, виходячи із змісту ст. 64 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі є безстроковим, а віковий ценз 65 років враховується лише при призначенні такого покарання, оскільки є підставою, що позбавляє можливості його застосування до даної категорії осіб та не є граничним віком, при досягненні якого особа має бути звільнена від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 просив суд звільнити його від відбування покарання та припинити його катування.
Згідно з положеннями ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Згідно з ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
У справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20.05.2014 Європейський суд з прав людини у своєму рішенні висловив позицію, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення. Для належного виконання цього рішення держава-відповідач повинна провести реформи переважно законодавчі, механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення. Цей механізм повинен гарантувати оцінку в кожному конкретному випадку того, чи є утримання під вартою виправданим на обґрунтованих пенологічних підставах, і надати особам засудженим до довічного позбавлення волі можливість передбачити, з певним ступенем точності, що вони повинні робити, щоб стосовно них було розглянуто питання звільнення і за яких умов.
Водночас, у рішенні «Ласло Магьяр проти Угорщини» Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлення судом порушення вимог ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі не є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання. Судом також не визначено, чи повинне дострокове звільнення від відбування покарання бути правом особи, чи має відноситися до сфери дискреції. Вказане питання має бути вирішено державою-відповідачем відповідно до кримінального законодавства країни.
На виконання рішень Європейського суду з прав людини з метою усунення проблеми відсутності у суду повноваження для застосування до осіб, яких засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, 18.10.2022 Верховною Радою України прийнято Закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану», які набрали чинності 06.11.2022.
Вказаними Законами внесено зміни до КК України, КПК України та КВК України, зокрема, щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Так, зазначеними Законами внесені зміни до положень ст. 82 КК України, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м'яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
При цьому, ч. 5 ст. 82 КК України визначено, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України до осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 81 КК України встановлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, зокрема, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк.
Суд звертає увагу, що на даний час засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, яке є не є строковим та в порядку ст. 82 КК України не замінено на позбавлення волі на певний строк.
Таким чином, з урахування викладеного, на даний час відсутні підстави для задоволення заяви засудженого ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку Хмельницького обласного суду від 23.12.1998 у відповідність до вимог чинного законодавства - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: