"7" вересня 2010 р. Справа № 61/98-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Токар М.В., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників:
позивача -Білоус В.В. (довіреність у справі)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2472 Х/1-11) на рішення господарського суду Харківської області від "1" липня 2010 р. по справі № 61/98-10
за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Діброва", с. Тимченки, Зміївського району, Харківської області
про розірвання договору, повернення майна та стягнення 260 465,76 грн., -
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року по справі № 61/98-10 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено повністю; розірвано договір фінансового лізингу № LА08000301 від 27 червня 2008 року, укладений між ТОВ "Агрофірма "Діброва" та ЗАТ "Єврофінанс"; зобов'язано ТОВ "Агрофірма "Діброва" повернути ЗАТ "Єврофінанс" комбайн зернозбиральний, марка, модель: СLААS LЕХION-580, державний номер: 46475АА; стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Діброва" на користь ЗАТ "Єврофінанс" 153 840,18 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 95278,08 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії), 6 482,76 грн. пені, 3 918,26 грн. інфляційних, 946,48 грн. три відсотки річних, 2 774,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ "Агрофірма "Діброва", із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року по справі № 61/98-10, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Діброва" - без задоволення.
Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу відповідача, перевірила матеріали справи, заслухала присутнього у судовому засіданні представника позивача та встановила наступне.
Відповідач, ТОВ "Агрофірма "Діброва", звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з знаходженням його директора на лікуванні.
Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки надані на його підтвердження довідки не завірені належним чином медичним закладом, а крім того колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі документами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, ЗАТ "Єврофінанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з до ТОВ "Агрофірма "Діброва" грошові суми за договором фінансового лізингу № LА08000301 від 27.06.2008 р. у сумі 260 465,76 грн., в тому числі: лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) -153 840,18 грн.; лізингові платежі в частині комісії -95278,08 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 3 918,26 грн.; три проценти річних у сумі 946,48 грн.; пеню у сумі 6 482,76 грн., а також просив розірвати договір фінансового лізингу № LА08000301 від 27.06.2008 р. та зобов'язати відповідача повернути позивачу комбайн зернозбиральний, марка, модель: СLААS LЕХION-580, державний номер: 46475АА.
Рішенням господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року по справі № 61/98-10 позовні вимоги ЗАТ "Єврофінанс" задоволено повністю.
Відповідач із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року як незаконне та необґрунтоване.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів істотного порушення прав товариства та зазначає про можливість виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань восени 2010 р. після отримання врожаю та реалізації продукції. Задоволення позову, на думку відповідача, призведе до паралізування діяльності ТОВ "Агрофірма "Діброва" та унеможливить виконання взятих на себе зобов'язань.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.06.2008 р. між ЗАТ "Єврофінанс" (лізингодавець) та ТОВ "Агрофірма "Дружба" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № LА08000301, відповідно до умов якого позивач зобов'язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до п. 8.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу №LА08000301 27.06.2008 р. відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі і відповідно до встановленої відповідачем специфікації (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р.) позивачем було придбано транспортний засіб: комбайн зернозбиральний, марка, модель: СLААS LЕХION-580, державний номер: 46475АА.
09.09.2008 р. позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу до договору лізингу № LА08000301 від 27.06.2008 р. (а. с. 24).
Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 1 804 610,00 грн., про що зазначено в договорі фінансового лізингу та акті приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобов'язався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 270691,50 грн.
Як зазначає позивач, перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 27.06.2008 р. у сумі 150 000,00 грн. та 01.07.2007 р. у сумі 120 691,50 грн., що підтверджується відповідними виписками банку.
Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 51 280,06 грн.
Таким чином, за період з дати передачі предмета лізингу відповідачу по листопад 2009 р. включно відповідач повинен був сплатити позивачу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 578 371,80 грн., з яких 270 691,50 грн. - сума першого лізингового платежу, 307 680,30 грн. - щомісячні лізингові платежі.
Однак відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 373 251,62 грн. і таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу станом на 07.12.2009 р. становить 205120,18 грн.
Позивач звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 205 120,18 грн., яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 січня 2010 р. по справі № 40/328-09 позовні вимоги ЗАТ "Єврофінанс" задоволено та стягнуто з відповідача 205 120,18 грн. лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу), 332 020,44 грн. лізингових платежів в частині комісії, 1 710,03 грн. суми зростання боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу з урахуванням індексу інфляції, 6 866,19 грн. суми зростання боргу за лізинговими платежами в частині комісії з урахуванням індексу інфляції, 1 402,97 грн. три відсотки річних за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, 3 092,56 грн. три відсотки річних за лізинговими платежами в частині комісії, 9 483,91 грн. пені за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, 22 234,14 грн. пені за лізинговими платежами в частині комісії (а. с. 27-31).
Зазначене рішення набрало законної сили.
Із розрахунку позивача вбачається, що сума заборгованості відповідача в період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. включно за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу станом на дату подання позову до суду становить 153 840,18 грн.
При цьому, за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. включно позивачем нараховано відповідачу лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) на суму 95 278,08 грн.
Відповідач всупереч умовам договору фінансового лізингу не сплатив лізингові платежі, в зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії станом на дату подання позовної заяви до суду складає 95 278,08 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Враховуючи те, що заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 153 840,18 грн. та лізингових платежів в частині комісії в сумі 95 278,08 грн. документально підтверджується, зокрема, розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ЗАТ "Єврофінанс" є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р. сторони передбачили, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх стягнення з відповідача в сумі 6 482,76 грн. виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 946,48 грн. та інфляційних у сумі 3 918,26 грн. також є обґрунтованими та нараховані у відповідності до норм чинного законодавства.
Щодо позовних вимог позивача про розірвання договору фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб: комбайн зернозбиральний, марка, модель: СLААS LЕХION-580, державний номер: 46475АА колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше тридцяти календарних днів.
Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей , що встановлюються цим законом.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу , а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Пунктом 10.3 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р. сторони передбачили, що у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний власними силами, за власний рахунок повернути лізингодавцеві предмет лізингу у стані з урахуванням нормального зносу.
Враховуючи те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № LА08000301 27.06.2008 р., колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання зазначеного договору та зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб: комбайн зернозбиральний, марка, модель: СLААS LЕХION-580, державний номер: 46475АА, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року по справі № 61/98-10 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду Харківської області, викладених в оскаржуваному рішенні.
Керуючись статтями 22, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 1 липня 2010 року по справі № 61/98-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Токар М.В.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Сіверін В.І.
Повний текст постанови по справі підписаний 13.09.2010 р.