№ справи:760/30615/19-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/636/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
22 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Шкоріна О.І., Ящук Т.І.
секретар - Ольшевський П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Інго Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року
встановив:
у листопаді 2019 року позивач - ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування - 130 794 грн. 40 коп., яка становить різницю між сплаченою сумою страхового відшкодування та лімітом відповідальності, встановленим за Договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним ОСОБА_1 з ПрАТ «Київський страховий дім».
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року позов було задоволено - стягнуто з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 130 794,40 грн. та судовий збір в сумі 1 921 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_3 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників позивача - ОСОБА_2 та відповідача - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 17.11.2016 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundaі», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Jaguar XF», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , під керуванням ОСОБА_5 .
Постановою cудді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року встановлено, що ДТП сталась з вини ОСОБА_1 .
Належний ОСОБА_4 транспортний засіб був застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № АЕ 9368577. Платіжним дорученням від 09.12.2016 № 9887 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 180 794,40 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АЕ/7492773, позивач звернувся з вимогою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Київський страховий дім».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 серпня 2019 року було задоволено вимоги ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» до ПрАТ «Київський страховий дім» в межах обов'язкового ліміту, який становив 50 000 грн. Розмір заподіяних відповідачем збитків перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом № АЕ/7492773, в зв'язку з чим позивач просив відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 130 794,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими, оскільки позивач сплатив в повному обсязі власнику пошкодженого автомобіля вартість відновлювального ремонту в повному обсязі - 180 794 грн. 40 коп.
Однак повністю погодитись з рішенням суду першої інстанції неможливо, оскільки він не в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та судом було допущено порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції керувався положеннями ст. 993, 99 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
11.07.2016 між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_6 було укладено договір страхування № 330529626.16, відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - «Jaguar XF», д.н.з. НОМЕР_2 .
17.11.2016 на вул. Дмитрівській, 2 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля, що належить ОСОБА_6 , під керуванням ОСОБА_5 . В результаті автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вказана ДТП сталась з вини ОСОБА_1 , що встановлено постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Частина 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом вказував, що в рахунку від 22.11.2016 та акті виконаних робіт від 16.01.2017 № Н000060872 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Jaguar XF», д.н.з. НОМЕР_2 становить 180 794,40 грн. Страховим актом № 1464996 від 30.11.2016 позивач визначив вартість відновлювального ремонту автомобіля страхувальника на підставі даних вищевказаного рахунку та здійснив виплату страхового відшкодування 09.12.2016 шляхом перерахування на користь ТОВ «Автолайф».
Доводи позивача, по те, що норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише даних автотоварознавчого дослідження, не можна визнати обґрунтованими.
Положеннями статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що розмір страхової суми, яка виплачується при настанні страхового випадку, визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством регулюють відносини між страховиком та особою, яка застрахувала майнові ризики відносно належного їй транспортного засобу. При цьому страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В статті 27 Закону України «Про страхування» закріплено, що до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до положень статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до договору страхування № АЕ/7492773l. Лімітом відповідальності встановлено в розмірі 50 000 грн., франшиза не передбачена.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 серпня 2019 року з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» стягнуто відшкодування в розмірі 50 000 грн.
Тому суд першої інстанції вважав, що різниця між сплаченою позивачем страхувальнику сумою страхового відшкодування та стягнутою судом сумою зі страхової компанії в межах ліміту відповідальності становить 130 794,40 грн.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
За положеннями частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року за клопотанням представника відповідача - Васюка М.М. було призначено додаткову судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Згідно Висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України №СЕ-19-22/37001-АВ від 27.03.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Jaguar XF», д.н.з. НОМЕР_2 становила станом на 17.11.2016 126 726 грн. 62 коп. Відповідно різниця між вказаною сумою та сумою страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності - 50 000 грн. становить 76 726 грн. 62 коп.
Зазначений висновок відповідає вимогам, які ставляться до висновку експерта за положеннями ст. 102 ЦПК України та оцінюється судом разом з іншими доказами по справі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідача не продав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалюючи заочне рішення по справі, суд першої інстанції вважав повідомленим належним чином відповідача, направивши судову повістку за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак згідно довідки, виданої за підписом ТВО командира в/ч НОМЕР_3 від 03.09.2020, ОСОБА_1 за період з 06.11.2019 по 02.09.2020 отримав лист від Дарницького районного суду м. Києва від 07.08.2020. Інші листи стосовно даної справи на адресу капітана ОСОБА_1 не надходили.
За положеннями п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим) якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Подана представником відповідача заява про поворот виконання рішення суду мотивована тим, що на виконання заочного рішення суду першої інстанції на підставі виконавчого листа, виданого 01.03.2021 було відкрито виконавче провадження №65514349 приватним виконавцем Солонько М.М. та в ході виконавчих дій стягнуто з ОСОБА_1 21 291 грн. 40 коп. шляхом списання з карткового рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Оскільки з відповідача підлягає стягненню сума - 76 726 грн. 62 коп., а сума, яка була списана з карткового рахунку відповідача - 21 291 грн. 40 коп. є меншою за стягнуту, підстав для повороту виконання рішення суду немає.
Також представник відповідача - Васюк М.М. зазначив в апеляційній скарзі, що орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу становить 30 000 грн. та до суду апеляційної інстанції подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. До справи представником відповідача було надано копію Договору про надання правової допомоги №8 від 08.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та АО «ВР Партнер», керуючим партнером якого є адвокат Васюк М.М., Додаток до Договору від 08.02.2021, в якому визначено види послуг, Ордер №1094616 від 07.03.2021, копію Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Серії КС №9191/10 Радою адвокатів Київської області.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Представник позивача по справі - Яворська К.І. подала заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вказаний розмір витрат є неспівмірним складності справи, та просила відмовити у стягненні витрат в повному обсязі.
В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Враховуючи зазначене та принцип пропорційності, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.
Також на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні до суду апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства» Акціонерне компанія «Інго Україна» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Інго страхування» страхове відшкодування в сумі 76 726 грн. 62 коп.
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поворот виконання рішення відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Інго страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 908 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 28 червня 2023 року.
Головуючий
Судді