21 червня 2023 року місто Київ
справа № 756/250/22
провадження №22-ц/824/9573/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Іванківська селища рада, про визнання шлюбу недійсним, -
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 .
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконкомом Феневицької сільської ради Іванківського району Київської області 27 червня 2009 року зареєстрований шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 27 червня 2009 року зроблено запис № 5.
Позивач повідомляє, що його батько ОСОБА_3 не мав наміру створювати сім'ю. Проте у 2004 році він захворів на тяжку хворобу - рак простати. ОСОБА_4 є фаховим лікарем та здійснювала необхідний догляд за його батьком ОСОБА_3
25 травня 2009 року хвороба батька позивача почала прогресувати і гр.. ОСОБА_4 , під погрозою припинення надання батьку позивача медичних послуг запропонувала батьку укласти шлюб із нею. Батько позивача ОСОБА_3 змушений був на це погодитися, адже він усвідомлював, що за відсутності належної, фахової та вчасної медичної допомоги, він міг швидко померти.
ОСОБА_4 достовірно знала про тяжку хворобу батька позивача, близьку його смерть та наявність у нього майна, погрозами змусила його оформити шлюб із нею.
Таким чином, вважає позивач, що шлюб укладений між його батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має ознаки фіктивності, оскільки батько не передбачав створення сім'ї, набуття прав та обов'язків подружжя та ведення спільного господарства, а передбачав лише пожиттєвий (довічний) медичний догляд за ОСОБА_3 та набуття статутсу спадкоємця для ОСОБА_4 . Крім того, з моменту реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживали разом, спільного господарства не вели, спільного сімейного бюджету не мали, спільно набуте майно у них відсутнє, спільних дітей у них немає. ОСОБА_3 проживав у своєму будинку в с.Феневичі, а ОСОБА_4 у своїй квартирі в м.Києві.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що спільне проживання до отримання свідоцтва про шлюб не підтверджено жодними документами та показами свідків. Відповідач у момент оформлення шлюбу у Феневицькій сільській раді знаходилась у Подільському відділі ДРАЦС у м.Києві. Отже вона не була на церемонії оформлення шлюбу. Також відомо що не було свідків цієї події.
Апелянт вважає, що ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_3 для отримання Київської реєстрації для подальшого працевлаштування до банківської установи, та набуття статусу спадкоємця після смерті батька позивача. Також зазначає апелянт, що судом не було встановлено стан здоров'я батька позивача на момент оформлення шлюбу, чи був він у цей момент дієздатним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Левченко В.В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив апеляцій скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Левченко В.В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Позивав ОСОБА_1 та його адвокат Задніпряний В.В. були повідомлені про місце, дату і час засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення адвокату Задніпряному В.В. (а.с.174), в судове засідання не з'явилися. причини своєї неявки суду не повідомили.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторони позивача.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційних скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 27 червня 2009 року Виконкомом Феневицької сільської ради Іванківського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №5.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2003 року проживали в цивільному шлюбу, як чоловік та дружина та 27 червня 2009 року здійснили реєстрацію шлюбу та продовжили проживати разом, вели спільне господарства, що свідчить про волевиявлення сторін створити сім'ю, вказані обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 достеменно знала про тяжку хворобу його батька ОСОБА_3 , близьку його смерть та наявність у нього майна, погрозами змусила його оформити шлюб.
Тому вважає, що шлюб укладений між його батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має ознаки фіктивності, оскільки він не передбачав створення сім'ї , набуття прав та обов'язків подружжя та ведення спільного господарства, а передбачав лише по життєвий (довічний) медичний догляд за ОСОБА_3 та набуття статусу спадкоємця для ОСОБА_4
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу).
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.
Встановивши, що ОСОБА_3 з ОСОБА_2 з 2003 року проживали в цивільному шлюбу, як чоловік та дружина, 27 червня 2009 року здійснили реєстрацію шлюбу та продовжили проживати разом, вели спільне господарства, що свідчить про волевиявлення сторін створити сім'ю, вказані обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог, з огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності шлюбу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги, по своїй суті зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та фактично є аналогічними за містом позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус