справа №756/8144/22 Головуючий у І інстанції - Шевчук А.В.
апеляційне провадження №33/824/2282/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
26 травня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Кареліної Галини Павлівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., -
установив:
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. в дохід держави
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 30 серпня 2022 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив домашнє насилля до своєї колишньої дівчини ОСОБА_2 , з якою проживав протягом чотирьох років, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до протоколу мають бути додані пояснення свідків, проте таких матеріали справи не містять, тобто відсутні покази свідків про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства щодо колишньої дівчини.
Крім того, зазначив, що його письмові пояснення не можна вважати доказом, так як вони були написані ним під примусом.
Зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази у вигляді аудіо запису чи відеозапису, які б підтверджували факт скоєння ним будь-якого психологічного чи фізичного насильства по відношенню до колишньої дівчини ОСОБА_2 .
Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року, посилаючись на те, що він не був жодним чином повідомленим про судове засідання 22 вересня 2022 року, що є порушенням його прав на справедливий розгляд справи в суді.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство, це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд у своїй постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП зазначає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом та поясненнями, в яких ОСОБА_1 підтвердив факт вчинення адміністративного правопорушення.
Однак, судом першої інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не проаналізовано будь-яких доказів та не надано їм належної оцінки, а лише формально їх перелічено.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 09 вересня 2022 року зазначено, що ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив домашнє насилля до своєї колишньої дівчини ОСОБА_2 , а саме: переслідує та пише в месенджери.
Разом з тим, ані в письмовій заяві ОСОБА_2 , а ні в інших письмових доказах не міститься відомостей, що події мали місце саме за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто як співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і судом під час розгляду такого протоколу не було належним чином встановлено місця вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, оскільки його було складено більше ніж через тиждень після описаних у ньому подій.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а не з моменту вчинення такого правопорушення.
Із заяви ОСОБА_2 від 29 серпня 2022 року, зареєстрована 30 серпня 2022 року Оболонським УП ГУНП у м. Києві, вбачається, що остання повідомила до Оболонського УП ГУНП в м. Києві про вчинення відносно неї психологічного насильства.
Також заявником повідомлено поліції про особу, яка, відповідно до повідомлення, вчинила таке психологічне насильство - ОСОБА_1 , а також його адресу проживання.
Тобто заявником 30 серпня 2022 року надана поліції достатня інформація для встановлення особи відносно якої наявні підстави вважати, що вона вчинила адміністративне правопорушення.
При цьому, працівниками поліції отримані письмові пояснення ОСОБА_1 та складений протокол про адміністративне правопорушення відносно останнього лише 09 вересня 2022 року.
Обов'язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, є факт завдання, або можливого завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові не зазначено відомостей про шкоду, яку завдано, або могло бути завдано потерпілій особі, та у чому така шкода полягає.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі, а також протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова взагалі не містять відомостей про факт завдання чи можливого завдання потерпілій особі відповідної шкоди, із зазначенням у чому саме така шкода полягає, тобто в ході судового розгляду судом першої інстанції не було встановлено усіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року підлягає скасуванню а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько