28 червня 2023 року
м. Київ
справа №520/19182/21
адміністративне провадження № К/990/21193/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №520/19182/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року УМ-12892662;
повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року УМ-12892662 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» та вирішити питання, порушені у зверненні по суті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року УМ-12892662. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року УМ-12892662 з дотриманням вимоги Закону України «Про звернення громадян». В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Зокрема, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Предметом розгляду цієї справи є правовідносини у сфері звернень громадян і стосуються визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо недотримання ним вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення позивача, відповідей на звернення в порядку вказаного законодавства, зобов'язання до вчинення певних дій.
Також як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи касаційний перегляд судових рішень у цій справі можливий виключно за наявності обґрунтування відповідного підпункту пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У тексті касаційної скарги скаржник посилається на те, що скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
При цьому скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення.
Отже, зміст вказаних норм та аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №520/19182/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак О.В. Калашнікова