"14" вересня 2010 р.Справа № 14/92-10-2569
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Скоробагатько О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Маценко О.В., довіреність від 11.01.2010р. №08-32
від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2010р. №67
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”
на рішення господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року
у справі №14/92-10-2569
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”
до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”;
2. Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”
про стягнення 13246,70 грн., -
Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” про стягнення 13246,70 грн. збитків від недостачі вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року у справі №14/92-10-2569 (суддя Горячук Н.О.) позов ВАТ „Західенерго” задоволено. Стягнуто з ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” на користь позивача 13246,70 грн., 132,47 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відправник не довів вину перевізника в недостачі вугілля при перевезенні, з огляду на що на підставі п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України сума позову підлягає стягненню з вантажовідправника - ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”.
Відповідач-2 (ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”) із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ „Західенерго” у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Представник відповідача-1 (ДП „Одеська залізниця”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими ДП „Одеська залізниця” також не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Скаржник (ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.08.2010р. Окрім того, 14.09.2010р. за вх.№2043-Д1 апеляційний господарський суд отримав від скаржника телеграму із клопотанням розглянути справу за відсутністю представника скаржника. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” за відсутністю представника скаржника у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та ДП „Одеська залізниця”, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2010р. зі станції Родинська Донецької залізниці вантажовідправником - ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” у вагонах №63539779, №60716420, №67863027, №65732679, №64627334, №65396236, №66265646, №67920686 відправлений на адресу вантажоодержувача - Ладижинська ТЕС ВАТ „Західенерго” (станція призначення -Ладижин Одеської залізниці) вантаж -вугілля кам'яне марки Г -газове у кількості 528400 кг (маса нетто), що підтверджується залізничною накладною №52205608 (а.с. 6-7).
Згідно з відмітками у залізничній накладній вугілля завантажене у вагони навалом засобами відправника. Завантаження на рівні бортів. Вантаж катаний катком, марки ДГ 0-100 мм, енергетичний, у власність ВАТ „Західенерго”. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-3, 5, 6, 8, 9 розділу 2 Технічних умов правильно, додатку 14 до СМГС частина 1 глава 1 п.п. 1, 2, 4, 5.2, 6.3, 7, 8. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагонних вагах.
На станції Красноармейск Донецької залізниці вагон №63539779 був відчеплений. Таким чином, частина зазначеного вантажу у кількості 61000 кг (маса нетто) у вагоні №63539779 була довідправлена на вказану станцію призначення на адресу начальника станції Ладижин Одеської залізниці 05.03.2010р., що підтверджується залізничною накладною №52168429 (досилка) (а.с. 58).
В процесі перевезення вантажу 06.03.2010р. на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці при контрольному перевантаженні вагону №63539779 на справних вагонних 150-тонних електротензометричних вагах станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, які пройшли держповірку 21.01.2010р., виявлено: за документом значиться вага брутто 83000 кг, тара з брусу 22000 кг, нетто 61000 кг, що менше документа на 19940 кг. Завантаження вантажу з західної сторони нижче бортів на 50 см, з східної сторони нижче бортів на 100 см, без поглиблень. Вагон затриманий. Про встановлені обставини станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений акт загальної форми №309 від 06.03.2010р. (а.с. 53)
На підставі вищевказаного акту загальної форми станцією Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці 06.03.2010р. складений комерційний акт АА №036591/54/9 (а.с. 8), згідно з яким було здійснено контрольне перевантаження вагону №63539779 на справних вагонних 150-тонних електротензометричних вагах станції, в результаті чого виявлено: вага брутто 63060 кг, тара з брусу 22000 кг, нетто 41060 кг, що менше документа на 19940 кг. Завантаження вантажу з західної сторони нижче бортів на 50 см, з східної сторони нижче бортів на 100 см, без поглиблень. Вантаж не маркований. Глухі торцеві двері, люки з обох сторін щільно закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному перевантаженні вагону вага підтвердилась. Дана телеграма. Вантажовідправник для перевантаження вагону не з'явився.
Таким чином матеріали справи свідчать про укладення між відповідачами договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.
При цьому в силу вимог п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Ладижин Одеської залізниці у непошкодженому рухому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційному акті (відсутність течі вантажу та щільно закриті двері люків), а також обставини, які свідчать про відсутність акту про технічний стан вагону, який в силу вимог п.15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона. Також встановлені у комерційному акті обставини щодо відсутності на поверхні вантажу поглиблень свідчать про відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини, а також вищевикладені вимоги законодавства щодо правового регулювання перевезення вантажів залізницею свідчать про правомірність рішення суду першої інстанції в частині звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу.
При цьому не приймаються до уваги посилання скаржника на той факт, що по прибуттю вантажу завантаження останнього з західної сторони було нижче бортів на 50 см, а з східної сторони - нижче бортів на 100 см, що на думку скаржника є ознакою втрати вантажу, з огляду на таке.
Слід зазначити, що у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.
Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.
Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу „на око”.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.19 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
Водночас при вирішенні питання щодо відповідальності відправника у недостачі вантажу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 308 ГК України, відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
Вимоги щодо маркування вантажу передбачені і у п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, із відповідними змінами, внесеними згідно з наказом Мінтрансу №54 від 31.01.2004р. та №540 від 12.09.2005р.), згідно з якими з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
При цьому відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.
Проте, всупереч вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у вагон №63539779 відправником не замаркований, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №52205608, в якій відмітка про маркування вантажу відсутня, а також комерційним актом АА №036591/54/9, в якому встановлено, що маркування вантажу відсутнє.
Таким чином встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу, а тому рішення суду першої інстанції про стягнення саме з відправника на користь позивача вартості недостачі вантажу залишається без змін апеляційним господарським судом. При цьому місцевим господарським судом було правомірно прийнято до уваги наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок позовних вимог (а.с. 10), оскільки вказаний розрахунок зроблений відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська”.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року у справі №14/92-10-2569 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрська” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 15 вересня 2010 року.
Головуючий суддяО.О. Журавльов
Судді В.М. Тофан
М.В. Михайлов