28 червня 2023 року
м. Київ
справа №280/942/22
адміністративне провадження № К/990/20552/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі №280/942/22 за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 88521,00 грн на користь позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, адміністративний позов задоволений та з ОСОБА_1 стягнуто на користь Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) матеріальну шкоду у розмірі 88521,00 грн.
Ухвалами Верховного Суду від 17 лютого 2023 року, від 21 березня 2023 року, від 19 квітня 2023 року та від 17 травня 2023 касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
05 червня 2023 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне провадження обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року скаржником отримано 07 лютого 2023 року. Про що свідчить копія конверту про направлення оскаржуваної постанови Третім апеляційним адміністративним судом.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав поновлення строку та належних доказів для його поновлення.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що в усіх ухвалах Верховного Суду вказано, що повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Окрім цього, скаржник вказує, що так як з моменту останньої ухвали Верховного Суду (від 17 травня 2023 року) минув строк, що є розумним, він вважає, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку з тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 08 березня 2023 року Верховним Судом вдруге зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 . Проте, ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. 10 квітня 2023 року Верховним Судом втретє отримано касаційну скаргу, яка була повернута скаржнику ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. 01 травня 2023 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 в четвертий раз. Проте, ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому, фактично обґрунтування скаржником поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження є аналогічними обґрунтуванням, яким вже надавалася оцінка судом касаційної інстанції в ухвалі від 08 червня 2023 року про залишення касаційної без руху.
Так, скаржник знов зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду 17 лютого 2023 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Наступні три подані касаційні скарги було також повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржник звертаючись до суду касаційної інстанції чотири рази не міг привести касаційну скаргу у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.
При цьому, ухвалами від 17 лютого 2023 року, 21 березня 2023 року, 19 квітня 2023 року, 17 травня 2023 року судом касаційної інстанції надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Колегія суддів зауважує, що подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість пропущеного строку - більше чотирьох місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі №280/942/22 за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
О.А. Губська