27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 280/5174/22
адміністративне провадження № К/990/17965/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/5174/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 до представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» Волтера Олега Веніаміновича ( ОСОБА_1 ) застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2684,00грн.
Відповідно до частини третьої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» 18.05.2023 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/5174/22.
Одночасно з касаційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, обґрунтоване посиланням (як на причини, з яких строк був пропущений) на такі обставини: суд апеляційної інстанції не роз'яснив порядок оскарження ухвали, а зазначив тільки, що ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду; Верховний Суд ухвалою від 15.05.2023 повернув його апеляційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023; заступник керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду також спростував можливість оскарження ухвали про стягнення штрафу в апеляційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Усенко Є.А. (суддя-доповідач), судді: Гімон М.М., Білоус О.В.
Верховний Суд ухвалою від 07.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, як таку, що подана без дотримання вимог статті 329 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, тривалістю у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав (за наявності) та долученням до заяви належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірної ухвали від 28.02.2023.
Залишаючи подану ОСОБА_1 касаційну скаргу без руху, врахувавши обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не є такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження судового рішення.
Зокрема, Суд зазначив, що наведені скаржником підстави для поновлення строку знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС України пов'язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки доводи ОСОБА_1 стосуються обставин щодо виконання скаржником вимог процесуальної норми при зверненні з касаційною скаргою, обставин, які не мають безпосереднього причинного зв'язку з пропуском ним строку на касаційне оскарження.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 09.06.2023 №9 суддю Усенко Є.А. обрано до Великої Палати Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2023 №889/0/78 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №280/5174/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (головуючий суддя), Гончарова І.А., Пасічник С.С.
Судом встановлено, що копію ухвали Верховного Суду від 07.06.2023 було доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» та ОСОБА_1 08.06.2023 о 16:05, що підтверджується довідками Верховного Суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд» до суду касаційної інстанції 09.06.2023 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення, з обґрунтуванням необхідності поновлення пропущеного скаржником з поважних причин строку на касаційне оскарження та прийняття касаційної скарги до розгляду Верховним Судом.
Разом з тим, розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження спірної ухвали від 28.02.2023, Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Додатково, у своїх обґрунтуваннях про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, заявник лише вказує на обставини введення на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що позбавила скаржника можливості вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Заявник просить суд врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження та, за наведених у заяві обставин, не позбавляти доступу до правосуддя.
Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження ОСОБА_1 не наводить; доказів не надає.
Так, статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з положеннями частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/5174/22 була прийнята у порядку письмового провадження. Ухвала суду набрала законної сили 28.02.2023.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду з метою оскарження спірної ухвали від 28.02.2023 у касаційному та апеляційному порядку. Ухвалами Верховного Суду від 16.03.2023, від 29.03.2023, від 01.05.2023, від 08.05.2023, від 15.05.2023 скарги ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 були повернуті заявнику з різних підстав (на підставі пунктів 1, 5 частини п'ятої статті 332, частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169, пунктів 1, 3 частини четвертої статті 298 КАС України).
В силу норми частини п'ятої статті 355 КАС України, згідно з якою судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними, перевірка підстав повернення попередніх скарг не входить до повноважень колегії суддів, визначеної для вирішення питання щодо відкриття касаційного/апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС України пов'язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки його доводи стосуються виконання ним вимог процесуальних норм при зверненні зі скаргою.
Поряд з цим, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду зі скаргою положень процесуального закону, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.
Як зазначалось вище, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовим рішенням, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Разом з тим, у заяві, надісланій ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали від 07.06.2023, останнім не зазначено жодних обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність з положеннями КАС України та подати касаційну скаргу з дотриманням визначеного КАС України процесуального строку на касаційне оскарження.
У цій справі звернення з касаційною скаргою є третім і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг, тобто, саме проявлений ОСОБА_1 підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Поряд з цим, Верховний Суд окремо наголошує, з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги заявнику (16.03.2023) і до моменту чергового звернення (18.05.2023) сплинув строк у два місяці, що позбавляє суд касаційної інстанції підстав для визнання такого проміжку часу розумним і об'єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема, й стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Оцінюючи доводи заявника щодо обставин запровадження на всій території України воєнного стану, Суд зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Разом з тим, ОСОБА_1 , порушуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав запровадження на всій території України воєнного стану, не наводить доводів та не надає суду належних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов'язок своєчасно подати касаційну скаргу (з урахуванням того, що строк з моменту постановлення судом апеляційної інстанції ухвали (28.02.2023) і до дня подання цієї касаційної скарги (18.05.2023), становить майже три місці).
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Сукупність цих обставин свідчить виключно про те, що ОСОБА_1 допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
На переконання Суду, зазначені скаржником у заяві щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження доводи свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювання принципом правової визначеності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/5174/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №280/5174/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
С.С. Пасічник