01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
29.07.10 Справа № 14/595-13/250
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ткаченка Б.О. (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
секретар судового засідання Вітюк Р.В.
за участю представників:
від позивача: Гетьман-Гнідунець Л.О. - керівник
Парсіянц Я.С. -дов. від 27.07.2010р., представник
від відповідача: Бухало С.В. - дов. №0028 від 25.05.2010р., представник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд» на рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р.
у справі №14/595-13/250 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»
до Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк»
про визнання правочинів недійсними
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»в особі Київської філії Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про визнання правочину недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.12.2009р. передано справу за підсудністю до господарського суду Полтавської області.
16.02.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, у прийнятті якої до розгляду відмовлено.
06.04.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив:
- визнати недійсними з моменту укладення додаткові угоди до агентської угоди №8 від 25.12.2001р.;
- визнати недійсним з моменту укладення п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. в частині відшкодування мінімальної прибутковості кожного обмінного пункту у розмірі згідно затверджених тарифів;
- визнати недійсними з моменту укладення додаткові угоди до агентського договору №9 від 26.01.2006р.;
- визнати незаконним рішення Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку;
- стягнути з Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»грошові кошти в сумі 675701,14 грн.;
- відшкодувати витрати на сплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 13800 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. по справі №14/595-13/250 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
На думку позивача, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 42, 207, 295 Господарського кодексу України та ст. 22, 24, 43, 58 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2010р. у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді -Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010р. змінено найменування відповідача з Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»в особі Київської філії Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»на Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк».
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.07.2010р. у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці склад колегії суддів змінено: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді -Лобань О.І., Федорчук Р.В.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.12.2001р. між Акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»(агент) укладено агентську угоду №8, згідно умов якої сторони зобов'язуються спільно діяти в сфері створення сеті обмінних пунктів іноземної валюти та здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти (т. 1 а.с. 14-16).
26.01.2006р. між Акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»(агент) укладено агентський договір №9, згідно умов якого банк доручає, а агент приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок банку купівлю-продаж іноземної валюти в пунктах обміну іноземної валюти, які знаходяться в приміщеннях, що на правах оренди належать агенту (т. 1 а.с. 17-18).
02.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»звернулося до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів (т. 1 а.с. 382-388).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. має бути залишене без змін з наступних підстав.
16.02.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, в якій просив:
- про визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод до агентської угоди №8 від 25.12.2001р.;
- про визнання недійсним з моменту укладення п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. в частині відшкодування мінімальної прибутковості кожного обмінного пункту у розмірі згідно затверджених тарифів;
- про визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод до агентського договору №9 від 26.01.2006р.;
- про визнання незаконним рішення НБУ про позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»права на проведення діяльності по обміну готівкової іноземної валюти шляхом відкликання погодження агентського договору №9 від 26.01.2006р. та відкликання довідок про реєстрацію пунктів обміну валют №№6720,6726,6730,6740,6742,6744,6748,6754,8762;
- про визнання незаконним рішення Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку;
- про стягнення з Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»грошових коштів в сумі 675701,14 грн.;
- про відшкодування витрат на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 13800 грн. (т. 2 а.с. 50-55).
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
В п. 3.7 Роз'яснення Вищий арбітражний суд України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»№02-5/289 від 18.09.1997р. визначено, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Відповідні положення містяться і в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України.
Таким чином, одночасна зміна позивачем підстав і предмету позову неможлива.
Оскільки в заяві від 16.02.2010р. позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу та одночасно змінено предмет та підставу позову, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті відповідної заяви.
Таким чином, розгляду підлягають позовні вимоги заявлені в заяві від 06.04.2010р. про збільшення позовних вимог, а саме:
- про визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод до агентської угоди №8 від 25.12.2001р.;
- про визнання недійсним з моменту укладення п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. в частині відшкодування мінімальної прибутковості кожного обмінного пункту у розмірі згідно затверджених тарифів;
- про визнання недійсними з моменту укладення додаткових угод до агентського договору №9 від 26.01.2006р.;
- про визнання незаконним рішення Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку;
- про стягнення з Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»грошових коштів в сумі 675701,14 грн.;
- про відшкодування витрат на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 13800 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.12.2001р. між Акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»(агент) укладено агентську угоду №8, згідно умов якої сторони зобов'язуються спільно діяти в сфері створення сеті обмінних пунктів іноземної валюти та здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти (т. 1 а.с. 14-16).
До цієї угоди сторонами укладено наступні додаткові угоди, в яких були визначені суми доходу, які відповідач мав сплатити позивачу за кожний місць роботи: №1 від 01.02.2002р., №2 від 05.03.2002р., №3 від 01.04.2002р., №4 від 08.05.2002р., №5 від 05.06.2002р., №7 від 05.08.2002р., №8 від 10.09.2002р., №9 від 10.10.2002р., №10 від 04.11.2002р., №11 від 04.12.2002р., №12 від 03.01.2003р., №13 від 10.02.2003р., №14 від 05.03.2003р., №15 від 10.04.2003р., №16 від 06.05.2003р., №17 від 06.06.2003р., №18 від 08.07.2003р., №19 від 04.08.2003р., №20 від 09.09.2003р., №21 від 06.10.2003р., №22 від 07.11.2003р., №23 від 09.12.2003р., №24 від 10.01.2004р., №25 від 06.02.2004р., №26 від 04.03.2004р., №27 від 06.04.2004р., №28 від 27.04.2004р., №29 від 07.06.2004р., №30 від 07.07.2004р., №31 від 04.08.2004р., №32 від 08.09.2004р., №33 від 08.10.2004р., №34 від 04.11.2004р., №35 від 07.12.2004р., №38 від 03.02.2005р., №39 від 03.03.2005р., №40 від 05.04.2005р., №41 від 06.05.2005р., №42 від 03.06.2005р., №43 від 07.07.2005р., №44 від 04.08.2005р., №45 від 07.09.2005р., №46 від 05.10.2005р., №47 від 04.11.2005р., №48 від 06.12.2005р., №49 від 10.01.2006р., №50 від 07.02.2006р. (т. 1 а.с. 72, 74, 76, 78, 80, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 107, 111, 115, 122, 126, 130, 134, 138, 141, 145, 149, 153, 157, 161, 165, 169, 173, 177, 181, 185, 189, 193, 197, 201, 205, 208, 212, 216, 220, 223, 227, 231, 235).
Агентська угода №8 від 25.12.2001р. та всі додаткові угоди до неї були підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем доказів складання протоколів розбіжностей до цих угод не надано.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з лютого 2001р. до лютого 2006р. сторонами складались акти звірки результатів діяльності, в яких визначали фінансовий результат від діяльності пунктів обміну валют та розмір прибутку (винагороди) до розподілу між позивачем та відповідачем (т. 1 а.с. 71, 73, 75, 77, 79, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 106, 110, 114, 118, 121, 125, 129, 133, 137, 140, 144, 148, 152, 156, 160, 164, 168, 172, 176, 180, 184, 188, 192, 196, 200, 204, 207, 211, 215, 219, 222, 226, 230, 234).
В ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України зазначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Згідно ч. 1 ст. 301 Господарського кодексу України комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.
26.01.2006р. між Акціонерним комерційним «Промислово-фінансовим банком»(банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»(агент) укладено агентський договір №9, згідно умов якого банк доручає, а агент приймає на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок банку купівлю-продаж іноземної валюти в пунктах обміну іноземної валюти, які знаходяться в приміщеннях, що на правах оренди належать агенту (т. 1 а.с. 17-18).
В п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. визначено, що агент щомісяця зобов'язаний, зокрема, відшкодувати банку мінімальну прибутковість кожного обмінного пункту у розмірі згідно затверджених тарифів.
До договору сторонами укладено наступні додаткові угоди: №51 від 03.03.2006р., №52 від 06.04.2006р., №53 від 04.05.2006р., №54 від 05.06.2006р., №55 від 05.07.2006р., №56 від 04.08.2006р., №57 від 07.09.2006р., №58 від 05.10.2006р., №59 від 07.11.2006р., №60 від 06.12.2006р., №61 від 19.12.2006р., №62 від 10.01.2007р., №63 від 06.02.2007р., №64 від 06.03.2007р., №65 від 06.04.2007р., №66 від 07.05.2007р., №67 від 07.06.2007р., №68 від 06.06.2006р., №69 від 08.08.2006р., №70 від 05.09.2007р., №71 від 04.10.2007р., №72 від 07.11.2007р., №73 від 07.12.2007р., №74 від 09.01.2008р., №75 від 07.02.2008р., №76 від 06.03.2008р., №77 від 04.04.2008р., №78 від 07.05.2008р., №79 від 04.06.2008р., №80 від 03.07.2008р., №81 від 06.08.2008р., №82 від 08.09.2008р., №83 від 07.10.2008р., №84 від 10.11.2008р., №85 від 11.12.2008р. (т. 1 а.с. 239, 243, 247, 251, 255, 259, 263, 267, 271, 275, 279, 283, 287, 291, 295, 297, 299, 303, 307, 311, 315, 319, 324, 327, 331, 335, 339, 343, 346, 349, 361, 364, 367, 372, 376, 382).
Агентський договір №9 від 26.01.2006р. та всі додаткові угоди до нього були підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідними додатковими угодами та актами звірки результатів діяльності визначались фінансовий результат від діяльності пунктів обміну валют та суми винагороди позивача та відповідача за кожний місяць діяльності (т. 1 а.с. 238, 242, 246, 250, 254, 258, 262, 266, 270, 274, 278, 282, 286, 290, 294, 296, 298, 302, 306, 310, 314, 318, 322, 326, 330, 334, 338, 342, 345, 348, 360, 363, 366, 369, 371, 375, 378, 380, 381).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№02-5/111 від 12.03.1999р. господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних додаткових угод до агентської угоди №8 від 25.12.2001р., додаткових угод до агентського договору №9 від 26.01.2006р. та п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що зміст відповідних угод (договорів) відповідає вимогам чинного законодавства, вони укладені дієздатними сторонами та спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Посилання позивача на відсутність затверджених тарифів, на підставі яких агент щомісяця зобов'язаний відшкодувати банку мінімальну прибутковість кожного обмінного пункту (п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р.) не береться до уваги, оскільки розміри мінімальної прибутковості кожного обмінного пункту визначались сторонами у договорах про внесення змін до агентського договору №9 від 26.01.2006р. (т. 1 а.с. 386-389).
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу позивача про пропущення останнім строків позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними всіх додаткових угод до агентської угоди №8 від 25.12.2001р., п. 5.2 агентського договору №9 від 26.01.2006р. та додаткових угод №51 від 03.03.2006р., №52 від 06.04.2006р., №53 від 04.05.2006р., №54 від 05.06.2006р., №55 від 05.07.2006р., №56 від 04.08.2006р., №57 від 07.09.2006р., №58 від 05.10.2006р., №59 від 07.11.2006р. до агентського договору №9 від 26.01.2006р., що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, також є підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач в своєму відзиві від 19.04.2010р. просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності (т. 2 а.с. 74-81).
Посилання позивача на те, що саме відповідач повинен був нести витрати на оплату праці, придбання патентів, оплату дозволів, оплату оренди приміщень, обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, програмне забезпечення, оплату послуг служби інкасації та охорони є безпідставним та спростовується п. 2.1 агентської угоди №8 від 25.12.2001р. та п. 3 агентського договору №9 від 26.01.2006р., де відповідні обов'язки покладені саме на позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що 02.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд»звернулося до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів (т. 1 а.с. 382-388).
Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув.
З врахуванням вищенаведеного та оскільки суми винагород відповідача були визначені за домовленістю та за взаємною згодою сторін у актах звірки, а суми мінімальної прибутковості кожного обмінного пункту визначались сторонами у договорах про внесення змін до агентського договору №9 від 26.01.2006р., колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів відповідача про те, що відповідач безпідставно отримував винагороду на загальну суму 675701,14 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 675701,14 грн. задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконним рішення Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Листом №01/03-0079 від 03.02.2009р. відповідач повідомив позивача про те, що розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку (в матеріалах справи).
В п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В п. 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№02-5/35 від 26.01.2000р. визначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Оскільки лист (рішення) Акціонерного комерційного «Промислово-фінансового банку»про розірвання агентського договору №9 від 26.01.2006р. в односторонньому порядку не містить офіційного характеру, породжує обов'язки тільки у позивача та не має обов'язковий характер для всіх суб'єктів господарювання, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суд про необхідність відмови у позові в цій частині позовних вимог (Апеляційним господарським судом також враховано висновки Вищого господарського суду України, викладені в п. 3 Інформаційного листа «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»№01-8/482 від 13.08.2008р.).
Колегія апеляційного господарського суду не бере до уваги аудиторський звіт від 09.07.2010р., оскільки він жодним чином не підтверджує правомірність позовних вимог.
Стосовно позовних вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 13800 грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.
В ст. 44 ГПК України зазначено, що судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.
Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву, пояснення, заяви про збільшення позовних вимог підписані директором ТОВ «Аліса-Трейд»Гетьман-Гнідунець Л.О.
04.12.2009р., 11.02.2010р., 29.03.2010р. директором товариства видано довіреності на ім'я Іванюка Р.В. та Парсіянц Я.С. (т. 2 а.с. 29, 42, 83). В відповідних довіреностях не зазначено, що ці особи є адвокатами.
Не надано позивачем доказів наявності у відповідних осіб свідоцтв про зайняття адвокатською діяльністю та доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 13800 грн.
Протоколами судових засідань по справі №14/595-13/250 від 04.12.2009р., 16.02.2010р., 16.03.2010р., 06.04.2010р. та від 22.04.2010р. підтверджується, що в судових засіданнях інтереси позивача представляли Гетьман-Гнідунець Л.О., Іванюк Р.В. та Парсіянц Я.С., які не є адвокатами (т. 2 а.с. 31, 44, 59, 67, 84).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до безпідставність та недоведеність позовних вимог в частині стягнення 13800 грн. витрат з оплати послуг адвоката.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. у справі №14/595-13/250 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-Трейд» на рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. по справі №14/595-13/250 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. по справі №14/595-13/250 залишити без змін.
3. Справу №14/595-13/250 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Ткаченко Б.О.
Судді:
Лобань О.І.
Федорчук Р. В
Дата відправки 02.08.10