Справа № 560/9447/23
іменем України
28 червня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить:
визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (рішення №222-30014484 від 20.12.2021) в поновлені позивачу пенсії по інвалідності з дитинства;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до висновку МСЕК про поновлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом з дитинства 2-ої групи (психічне захворювання). Вказує, що до повноліття вона отримувала соціальну допомогу, а з досягнення 18 років їй було призначено пенсію по інвалідності, яку вона отримувала від відповідача до лютого 2013 року, тобто до закінчення терміну дії довідки про інвалідність. Рішенням МСЕК від 24.11.2021 поновлено інвалідність 2-ої групи з дитинства у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача для поновлення пенсії. Рішенням ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві №222030014484 від 20.12.2021 за підписами начальника відділу призначення пенсій та головного спеціаліста відділу призначення пенсій Носалюк Л.О., відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Позивач такі дії відповідача вважає протиправними. Наголошує, що враховуючи настання у неї інвалідності з дитинства, вона має право на пенсію по інвалідності за наявного стажу один рік на час настання інвалідності.
Ухвалою суду від 30 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що страховий стаж позивачки є недостатнім, а тому підстави для призначення пенсії по інвалідності відсутні.
Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.
Суд зазначає, що частинами п'ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області разом із відзивом також подав до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Вирішуючи вказане клопотання відповідача, суд зазначає, що виплата сум пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком, а тому вказане клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволенню не підлягає.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом на подання відзиву не скористалось.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа ГУПФ України в Хмельницькій області суд з'ясував, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства з 30.10.1995 до 18 років.
З 25.10.2000 позивач отримувала соціальну пенсію по інвалідності з дитинства 2 групи.
Відповідно до довідки МСЕК №288265 від 26.04.2001 позивачу первинно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.05.2002.
Відповідно до довідки МСЕК №275971 від 03.07.2002 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.08.2005.
Відповідно до довідки МСЕК №061993 від 27.09.2005 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 01.10.2007.
Листом від 10.11.2012 ГУПФ України в Хмельницькій області повідомило позивача, що з 01.01.2006 відповідно до змін до етапі 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне надомне страхування” особи, які на момент звернення за перерахунком пенсії мають страховий стаж можуть звертатись до Пенсійного фонду України щоб перерахувати пенсію згідно вищевказаного закону. Зазначило, що до 23 років необхідно мати 2 роки страхового стажу,
За даними пенсійної справи та копії трудової книжки страховий стаж складає 8 місяців (з 20.01.2005 по 01.10.2005 на посаді «лаборант дитячої школи мистецтв»).
Що стосується зарахування до страхового стажу періоду стаціонарного навчання висловлено прохання з копією диплома та заявою звернутись до Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.
Відповідно до довідки МСЕК від 24.11.2021 №539524 позивачу повторно встановлено інвалідність з дитинства 2 групи до 24.11.2024.
17.12.2021 позивач звернулася до ГУПФ України в Хмельницькій області із заявою про поновлення пенсії по інвалідності з дитинства 2 групи.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУПФ України в м. Києві та результатом розгляду якої прийняло рішення №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Про вказане рішення ГУПФ в Хмельницькій області повідомило позивача листом від 23.12.2021.
Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.ч. 2 та 2 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Частиною 1 ст. 32 Закону №1058-IV встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік.
З огляду на приписи вказаної вище статті для призначення позивачу пенсії по інвалідності необхідне одночасне дотримання умов:
- встановлення інвалідності;
- наявність страхового стажу відповідно до віку на час настання інвалідності, або на день звернення за пенсією, що визначений ч. 1 ст. 32 Закону №1058-IV.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю з дитинства.
Первинно інвалідність з дитинства 2 групи згідно з довідкою МСЕК встановлена позивачу 26.04.2001.
На той час вона досягла віку 17 років, тобто вона підпадає під умови коли достатньо мати 1 рік страхового стажу для призначення вказаного виду пенсії. Суд наголошує, що пенсія виплачувалася позивачу до лютого 2013 року.
З трудової книжки позивача видно, що з 20.01.2005 по 01.10.2005 вона працювала на посаді лаборанта в школі мистецтв.
Відповідно до уточнюючої довідки з 01.09.2001 по 07.07.2003 позивач навчалася в Університеті економіки і підприємництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Вказані обставини свідчать про те, що на момент досягнення 23 річного віку у позивача був 1 рік страхового стажу.
Усі вище перелічені документи надавалися пенсійному органу.
Суд також враховує приписи ч. 2 та ч. 3 ст. 25 Закону України про пенсійне забезпечення «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якого:
- якщо було набуто стажу роботи, необхідного для відповідної вікової групи, і робота продовжувалась при переході до наступної вікової групи, то умова про стаж вважається виконаною незалежно від вимог, встановлених для наступної вікової групи.
- особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи або після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про відмову у поновленні пенсії пенсійний орган не дотримався приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та не з'ясувавши всіх обставин та умов помилково дійшов висновку про те, що у позивача відсутність необхідний страховий стаж.
При прийнятті рішення суд враховує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З огляду на вказане суд висновує, що рішення ГУПФ України в м. Києві №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно скасувати як протиправне.
При прийнятті рішення суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженої відмови та наявності необхідного страхового стажу.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення пенсії по інвалідності, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача щодо поновлення виплати пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до поданих документів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і такий нею про поданні позову не сплачувався, підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві №222030014484 від 20.12.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву від 17.12.2021 про поновлення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з дитинства 2 групи відповідно до поданих документів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуючий суддя П.І. Салюк