Справа № 560/2454/23
іменем України
28 червня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати грошової компенсації за 84 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2020 рік.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 84 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2020 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Ухвалою суду від 05.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій, оскільки його було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з призначенням на відповідну посаду та переведенням до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 . З огляду на те, що позивач не був звільнений зі служби, а був переведений, компенсація не могла бути виплачена відповідачем.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 14.03.2013 по 30.10.2020, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 19.12.2014.
Відповідно до витягу з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.10.2020 №319 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади командира військової частини НОМЕР_1 і призначено командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2020 року №237 позивач 30 жовтня 2020 року здав справи та посаду і вибув до військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , для подальшого проходження служби.
Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.
Листом від 13.02.2023 №286 відповідач відмовив у виплаті грошової компенсації за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки. Вказав, що така компенсація надається у разі звільнення з військової служби. Оскільки, з військової служби його звільнено не було, та він продовжує проходити службу в іншій військовій частині, підстав для виплати зазначеної компенсації немає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки".
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Положеннями пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Таким чином позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У свою чергу, абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що компенсація за всі невикористані дні відпустки, зокрема і додаткової, виплачується у разі звільнення з військової служби. Нарахування і виплата такої компенсації здійснюється за останнім місцем служби незалежно від місця її проходження на час набуття права на відпустку.
Як встановлено судом, позивача було призначено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.10.2020 №319 на посаду командира військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з чим він вибув з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, однак не був звільнений з військової служби.
Враховуючи те, що позивача було переведено/призначено на посаду до іншої військової частини і не звільнено з військової служби, а відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплата грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки проводиться у рік звільнення зі служби, у разі невикористання щорічної основної або додаткової відпустки, позовні вимоги є передчасними.
Тобто, в позивача виникне право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної або додаткової відпустки, у разі їх наявності, при звільненні з військової служби.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28 червня 2023 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.А. Божук