Іменем України
09 вересня 2010 року справа № 5020-4/129
За позовом Севастопольського державного підприємства “Атлантика”
(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)
до Приватного підприємства “Кримсевстрой”
(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, будинок 157, кв. 40),
про стягнення 3556,45 грн.,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Позивач (Севастопольське державне підприємство “Атлантика”) -не з'явився;
Відповідач (Приватне підприємство “Кримсевстрой”) - не з'явився,
Севастопольське державне підприємство “Атлантика” звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства “Кримсевстрой” про стягнення 3556,45 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору №268/12 від 08.08.2009 зберігання автомобільного транспорту в частині внесення оплати.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.08.2010.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений у судовому засіданні 26.08.2010 на 09.09.2010.
У судове засідання 09.09.2010 сторони явку уповноважених представників не забезпечили про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістили.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, згідно з Довідкою Управління статистики у місті Севастополі від 19.08.2010 № 02/2-06/2314, станом на 17.08.2010 адресою Приватного підприємства “Кримсевстрой” (ідентифікаційний код 36292702) значиться 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова. буд. 157, кв. 40 (а.с.26).
Поштова кореспонденція Приватного підприємства “Кримсевстрой”, яка направлялась судом на адресу: 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова. буд. 157, кв. 40, поверталась до суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання».
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Із змісту позову вбачаються посилання позивача на той факт, що 08.08.2009 між Севастопольським державним підприємством “Атлантика” (виконавець) та Приватним підприємством “Кримсевстрой” (замовник) був укладений договір №268/12 (арк.с. 8-9), предметом якого є зберігання на стоянці автомобільного транспорту замовника за винагороду.
Найменування, кількість автомобільного транспорту, що надається на зберігання визначається у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Для здійснення зберігання майна, виконавець надає місто на відкритому майданчику, що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Камишове шосе, 41.
Відповідно до пункту 1.2 Договору -приймання автомобілів замовника на зберігання здійснюється із відміткою в журналі охорони, у якому зазначається державний номер автомобілю, дата, час, фамілія охоронника, що прийняв на зберігання автомобіль.
Згідно з пунктом 2.1 Договору замовник здійснює фіксовану оплату за послуги зберігання автомобілю у розмірі 250 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ з розрахунку за 1 одиницю автотранспорту. Щомісячна оплата може змінюватися відповідно до кількості одиниць автомобільного транспорту, що знаходиться на зберіганні.
Відповідно до пункту 2.3 Договору, оплата послуг виконавця здійснюється з розрахунку за добу зберігання автомобільного транспорту по записам в журналі охорони, на підставі яких у кінці кожного місяця виконавцем оформлюється акт виконаних робіт. Розрахунковим часом є 00 год. 00 хв., з якого починається доба; при цьому замовник має право протягом доби неодноразово здавати автомобільний транспорт на зберігання із внесенням відповідного запису в журнал охорони.
Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, або шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства (пункт 2.5).
Оплата за надані послуги здійснюється замовником авансом щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до виставленого виконавцем рахунку.
По закінченні поточного місяця Замовник підписує Акт виконаних робіт та передає його в бухгалтерію Виконавця.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, він набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2009.
Угодою про продовження договору №268/12 від 08.08.2009 строк договору №268/12 від 08.08.2009 був продовжений до 31.01.2010 (арк.с. 27).
В підтвердження надання послуг за договором позивач посилається на наступні документі: рахунок-фактуру №СФ-0000042 від 22.01.2010 на суму 2056,45 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000408 від 09.11.2009 на суму 1500,00 грн.(арк.с. 10-11).
Також позивачем в якості доказів порушення відповідачем умов договору надав копію претензії від 01.03.2010 №59/01, яка була надіслана позивачем на адресу відповідача, виходячи із змісту якої, позивач просить відповідача оплатити суму основної заборгованості за договором.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Фактично між сторонами був укладений договор, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг.
Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами
В даному випадку, сторонами був оформлений письмовий договір, у якому було регламентовано, зокрема, порядок прийняття наданих послуг, фіксації прийому транспорту на зберігання -а саме в журналі охорони (пункт 1.2 Договору), а також складання актів виконаних робіт відповідно до записів в журналі охорони по закінченні кожного місяця надання послуг (пункт 2.3 Договору).
Однак, позивачем, в якості належних доказів надання послуг відповідачу не надано ані журналу охорону, в якому фіксуються данні стосовно прийнятих на зберігання автомобілів, ані актів приймання робіт, складених за даними обліку прийнятого на зберігання автотранспорту, що містить означений журнал охорони.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у справі, суд зазначає, що документи, які позивач представив в якості доказів надання послуг (рахунок-фактуру №СФ-0000042 від 22.01.2010 на суму 2056,45 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000408 від 09.11.2009 на суму 1500,00 грн.) завірені лише позивачем та не містять жодних реквізитів відповідача (підписі уповноваженої особи, відбитку печатки).
За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.
Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, позивач не надав суду передбачених договором документів, які свідчили би про надання позивачу та прийняття відповідачем відповідних послуг, а саме журналу охорони та актів виконаних робіт.
Означені документи були витребувані судом у позивача ухвалами суду від 11.08.2010 та 26.08.2010, проте, позивачем вказані докази не були надані.
Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог стосовно стягнення заборгованості у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю вказаної вимоги належним чином.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у даний справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано 14.09.2010