79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.02.10 Справа№ 16/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства „Захід Трейд”, с. Ставчани
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно -монтажне управління№1”, м.Львів
про стягнення 2018,93грн. заборгованості
Представники сторін:
Від позивача: Вельгош Т.М
Від відповідача: Булик І.І.
Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством „Захід Трейд” до Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно -монтажне управління№1”, м.Львів про стягнення 2018,93грн. заборгованості в тому числі 1720грн. основного боргу, 183,76грн. пені, 79,12грн. інфляційних втрат, 36,05грн. -3% річних.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2010р. прийнято позовну заяву , порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивачем забезпечено явку представника без доказів в підтвердження повноважень, представлено витребувані ухвалою суду документи. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав відзив №24/01 від 22.02.10р., в якому відповідач визнав заборгованість в розмірі 1720грн. згідно накладної № ТЗ-000003 від 22.04.09р. повідомив, про здійснення оплати основного боргу в розмірі 1720грн., в підтвердження чого долучено платіжне доручення №55 від 19.02.2010р. У відзиві відповідач пояснив, що не оплата боргу відбулася у зв”язку із вимогами п.5.1 договору, який передбачає, що оплата проводиться протягом 20 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, після перерахування коштів замовником. Оскільки замовником -Львівською міською радою кошти не були перераховані, тому оплата товару не була здійснена вчасно, що підтверджується копіями актів звірки , однак незважаючи на дані обставини відповідачем здійснено оплату боргу.
Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:
03.04.2009р. між Приватним підприємством «Захід Трейд»(постачальник) та ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1»(покупець) укладено договір поставки № 03/04/09-02 Н, згідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передавати у власність покупцю товар в кількості згідно договору, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати цей товар на умовах визначених договором. Кількість товару, що продається за цим договором визначається фактичним обсягом поставок і зазначається в накладних.
Згідно до п.4.4 договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р. передача товару постачальником і прийняття його покупцем посвідчуються відповідними бухгалтерськими документами-видатковими накладними (актами- приймання),які підписуються уповноваженими представниками сторін.
За умовами п.5.1 договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р оплата проводиться протягом 20 банківських днів з моменту поставки перерахування на поточний рахунок постачальника та на друкованому тексті договору від руки дописано „після перерахування коштів замовником”.
На виконання умов договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р. Приватним підприємством «Захід Трейд»здійснено поставку піску ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» на загальну суму 1720грн., що підтверджується видатковою накладною № ТЗ-0000003 від 22.04.2009р. Однак, дана поставка товару, станом на день подання позовної заяви, залишилася повністю не оплаченою.
В процесі розгляду даного спору, ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1»здійснено оплату за поставлений пісок в розмірі 1720грн., що підтверджується платіжним дорученням №55 від 19.02.2010р.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ст.526 ЦК України,193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п.6.1. договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р., за порушення строків оплати покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожен день прострочення. Відповідачем представлено оригінал та копію договору, в яких у даний пункт договору (п.6.1) також здійснено дописування від руки - ”після перерахування коштів замовником”. Однак, оглянувши оригінали договорів, судом встановлено, що в оригіналі та копіях примірника договору позивача такі дописування відсутні, будь-які застереження в договорі про чинність п.6.1 договору у викладеній у примірнику відповідача редакції відсутні, тому з врахуванням даних обставин та наявності розбіжностей, суд прийшов до висновку, не приймати останні до уваги .
Згідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позивачем з врахуванням положень п.6.1. договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р. та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу за період 26.05.09р. по 24.11.09р.- 3% річних-36.05 грн., за період травень -грудень 2009р.- 79,12 грн. інфляційних втрат та за період з 26.05.09р. по 04.02.2010р.- 183,76грн. пені.
Як вбачається із п.5.1 договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р оплата проводиться протягом 20 банківських днів з моменту поставки перерахування на поточний рахунок постачальника , після перерахування коштів замовником.
З посиланням на цей пункт договору та відсутність надходження коштів від замовника, відповідач стверджує про те, що строк оплати поставленої позивачем продукції не настав, а тому заперечує позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань,3 % річних та пені.
Як вбачається із представлених суду оригіналів та копій договору, дана редакція п.5.1 договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р існує в обох оригіналах документів .Дослідивши оригінали та копію договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р., судом встановлено, що жодних погоджених сторонами застережень щодо, щодо чинності чи не чинності таких дописок в договір сторонами не здійснено, жодних додаткових угод чи змін до даного договору сторонами не укладалося. За умовами п.8.1 у разі недосягнення взаємної згоди, спори за цим договором розглядаються згідно з чинним законодавством України в Господарських судах. Як вбачається із представлених у справі доказів, у сторін не виникало спору з приводу укладення, зміни договору та рішення з даного приводу судами не приймалися. З врахуванням редакції п.5.1 договору № 03/04/09-02 Н від 03.04.2009р. належить зауважити, що 5.1 договору пов'язує настання обов'язку відповідача оплатити поставлену продукцію: по - перше з моментом поставки товару та терміном оплати -20 банківських днів з моменту поставки; та по-друге з діями третіх осіб, з якими, як можна припустити з викладеної редакції даного пункту, відповідач повинен перебувати в договірних відносинах . При цьому, дана редакція п.5.1 договору не обумовлює конкретного замовника, від дій якого покупець ставить в залежність оплату отриманого товару , не обумовлює про жодні договірні відносини, з якими пов'язується настання обов'язку щодо оплати . За даних обставин, позивач позбавлений можливості впливати на ці стосунки, хоча б з тієї підстави, що їх зміст позивачу не відомий, при цьому ж відповідач може впливати на настання або ненастання перерахування коштів замовником , оскільки здійснення цих дій безпосередньо залежить від дій виконавця (підрядника) у відносинах у яких може перебувати відповідач і тим самим дана обставина може впливати на настання або ненастання обов'язку оплатити за поставлену позивачем продукцію. Включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку, тим більше такого суттєвого, як оплата поставленого товару, ставить у нерівні умови сторони даного договору, суперечить справедливості, розумності та добросовісності та утруднює виконання умов такого договору. В підтвердження своїх заперечень відповідачем представлені суду копії актів звірки взаєморозрахунків складені між ВАТ”ЛСМБУ№1” (відповідачем) та Управлінням капітального будівництва”, Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР, підписані бухгалтерами, які не містять посилань на жодні договірні відносини, не визначають ні Управління капітального будівництва”, ні Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР в статусі замовника у взаємовідносинах із відповідачем, тому дані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами, підтверджуючими не оплату ( не перерахування) коштів замовником. Окрім цього, дані акти не можуть вважатися доказами заборгованості відповідача, оскільки є документами по яких бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій , які не можуть підтверджувати наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін. Первинними документами є договір, акти приймання виконаних робіт, накладні, тощо. Відповідачем не представлено жодних доказів в підтвердження укладення договору із будь-яким замовником, не представлено жодних доказів підтверджуючих факт оплати коштів, зокрема 19.02.2010р., чи в інший період замовником, не надано доказів існування господарських відносин із будь-яким замовником. Відтак, з врахуванням відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження заперечень відповідача та настання моменту поставки та спливу строку на який надано відстрочку платежу, суд вважає, правомірними вимоги позивача щодо стягнення заявленої у позовній заяві заборгованості.
При цьому, перевіривши представлений суду, розрахунок інфляційних нарахувань, пені та річних, з врахуванням періодів нарахувань визначених позивачем , судом встановлено, що позивач при обрахунку припустився арифметичної помилки в обрахунку 3% річних , нарахувавши за період 26.05.09р. по 24.11.09р. більшу суму , тому в перерахунку 3% річних фактично становить та підлягає стягненню в розмірі 25,87грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач суму основного боргу визнав та оплатив, наведені обставини не спростував, доказів повної оплати суми позовних вимог не представив.
Враховуючи вищевикладене, подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 1720грн. належить припинити у зв”язку із оплатою, в частині 183,76грн. пені, 79,12грн. інфляційних втрат, 25,87грн. -3% річних позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, згідно ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівське спеціалізоване будівельно -монтажне управління№1”,( 79040 м. Львів вул.. Конюшинна,14 ідент код 03335511) на користь Приватного підприємства „Захід Трейд” (81118 Львівська область, Путомитівський р-н с.Ставчани,вул..Миру,5-А ідент код. 36278117) 183,76грн. пені, 79,12грн. інфляційних втрат, 25,87грн. -3% річних, 101,48грн. державного мита, 234,81грн. інформаційних витрат. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК Україні.
3.В частині основного боргу в сум 1720грн. провадження припинити.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя