79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.08.10 Справа№ 6/100
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії ”, м.Ялта
до відповідача: Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „УРС Єврогурт”, м.Львів
про: стягнення 1144грн. 86коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Туркас О.В.
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії” подано позов до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „УРС Єврогурт” про стягнення 999грн. 50коп. основного боргу, 99грн. 95коп. штрафу, 38грн. 73коп. пені, 6грн. 39коп. 3 % річних та 0грн. 29коп. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 11.06.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.07.2010р. Ухвалою суду від 22.07.2010р. в зв”язку з поверненням поштового відправлення (направленого на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві) з поміткою “за закінченням терміну зберігання, закрито, реорганізація”, розгляд справи відкладено на 05.08.2010р.
В судовому засіданні 05.08.2010р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
На вимогу ухвали суду від 22.07.2010р. представник позивача подав довідку з головного управління статистики у Львівській області від 28.07.2010р., відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є м.Львів, вул.Каховська 34, тобто адреса, зазначена у позовній заяві.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).
Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Станом на 05.08.2010р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.
Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
20.07.2009р. між ТзОВ “Віна Лівадії” (постачальник) та Дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю “УРС Єврогурт” (покупець) укладено договір поставки №207/09, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов”язувався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець -приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
На виконання умов даного договору позивачем по товарно -транспортній накладній №РН-0018968 від 09.03.2010р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 999грн. 50коп.
Однак, відповідач належним чином своїх зобов”язань по оплаті за даним договором не виконав, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість в розмірі 999грн. 50коп. не оплатив.
14.05.2010р. позивачем надіслано відповідачу претензію вих.№62 В/10, яка ним залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
п. 5.1. договору передбачено, що відповідач оплачує поставлений товар по ціні, що визначена в товарно -транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п.5.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Розмір штрафу становить 99грн. 95коп., пеня - 38грн.73коп., відповідно до представленого суду розрахунку.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач також просить стягнути з відповідача 6грн. 39коп. 3 % річних та 0грн. 29коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „УРС Єврогурт” , м.Львів, вул.Каховська 34 (ідентифікаційний код 20826400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії”, м.Ялта, вул.Жовтнева 8/32 (ідентифікаційний код 32362063) 999грн. 50коп. основного боргу, 99грн. 95коп. штрафу, 38грн. 73коп. пені, 6грн. 39коп. 3 % річних та 0грн. 29коп. інфляційних втрат, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Суддя