26 червня 2023 року №320/3968/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №345561 від 25.10.2022, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Віктором Кривобоком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт». Проте, зазначає, що позивач не є автомобільним перевізником, відтак накладення штрафу є протиправним. Зазначає, що є лише власником автомобіля MAN номерний знак НОМЕР_1 , яким станом на час проведення перевірки керував водій ОСОБА_2 , згідно цивільно-правового договору від 02.08.2022 №2. Окрім того, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що під час проведення перевірки транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 було виявлено відсутність посвідчення водія відповідної категорії, про що зафіксовано уповноваженими особами Укртрансбезпеки в акті від 30.08.2022 №339301. Вказано, що листом від 05.10.2022 №33597/29/24-22 автомобільного перевізника було повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення (рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №03083055005417).
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обгрунтованності позовних вимог та зазначено, що чинне законодавство покладає обов'язок мати посвідчення водія відповідної категорії саме на водія, а не на власника.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Позивач є власником транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого причіпу пр.контейнеровоз тент KOEGEL AN 24 р/н НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Муж фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) 02.08.2022 укладено цивільно-правовий договір №2.
Згідно вказаного договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги водія (далі Послуги) на вантажному автомобілі з перевезення вантажів - сільськогосподарської продукції (пункт 1.1.). Перевезення мають бути здійсненні на вантажному автомобілі MAN реєстраційний № НОМЕР_1 з причепом KOEGEL реєстраційний № НОМЕР_5 , який є власністю Замовник (пункт 1.2.).
Згідно акта перевірки №339301, 30.08.2022 о 07 год. 48 хв. старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-05 (км 452+811) "Стаціонарний пункт валового контролю" проведено перевірку транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого причіпу пр.контейнеровоз тент KOEGEL AN 24 р/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який належить на праві власності позивачу, за результатами якої складено акт №339301 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-валових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу; перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме посвідчення водія відповідної категорії СЕ. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить відмітка у відповідній графі акта перевірки.
Листом Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.10.2022 №33597/29/24-22 (рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №03083055005417) ОСОБА_1 було запрошено на розгляд матеріалів перевірки на 25.10.2022.
Начальник Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті розглянувши справу про адміністративне правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, 25.10.2022 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №345561, відповідно до якої враховуючи те, що ОСОБА_1 , допущено відсутність на момент проведення перевірки посвідчення водія відповідної категорії, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Листом Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.10.2022 №37871/29/24-22 (рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №0308305507673) ОСОБА_1 було направлено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.10.2022 №345561.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344), за приписами статті 3 якого сфера дії Закону поширюється на відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За вимогами статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно приписів статті 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення регулярних пасажирських перевезень для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що суб'єктом відповідальності у цьому випадку є саме автомобільний перевізник.
Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (далі - Перелік документів), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах одним із обов'язкових документів є товарно-транспортна накладна.
В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна, з якої вбачається, що автомобільним перевізником є ОСОБА_1 , а тому такий доказ підтверджує факт перевезення вантажу саме ОСОБА_1 .
Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 10 листопада 2022 року в справі № 420/2451/20.
Відтак, суд вважає, що у цьому випадку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважається суб'єктом відповідальності, до якого можуть застосовуватися положення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України №2344-III.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.10.2022 №345561 стосовно позивача та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Щодо аргументів позивача, що його не було повідомлено про розгляд справи, а тому він не міг подати свої доводи та заперечення.
Відповідно до пункту 25 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 (далі Порядок №1567) справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно пункту 26 та пункту 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Листом Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.10.2022 №33597/29/24-22 (рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №03083055005417) підтверджується те, що позивач запрошений на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, рекомендований лист із штрих-кодовим ідентифікатором №03083055005417 повернувся на адресу відповідача із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, тому правомірно розглянув справу за відсутності його представника.
Як наслідок, аргумент позивача щодо невчасного його повідомлення про час та місце розгляду згаданої справи, судом до уваги не береться.
Судом також відхиляються доводи позивача про те, що водій ОСОБА_2 не повинен був підписувати договір з позивачем за відсутності у нього посвідчення водія відповідної категорії, оскільки укладаючи договір найму, в даному випадку водія, позивач повинен був пересвідчитися чи має найманий водій посвідчення відповідної категорії для здійснення перевезень на транспортному засобі MAN з причіпом.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Частиною другої цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи письмові пояснення по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.