ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/23610.06.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1"
до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про стягнення 136 794,07 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники сторін:
Від позивача Симоненко О.Л. за довіреністю №95 від 09.06.2010р.
Від відповідача Дідук О.В. за довіреністю №155/1/03-1906 від 25.05.2010р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 116 269,77 грн. заборгованості за договором підряду №126/09 від 12.11.2009р. та 13 836,13 грн. пені, 5 550,95 грн. збитків від інфляції, 1 137,22 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010р. порушено провадження у справі № 8/236, розгляд справи призначений на 10.06.2010р.
У судове засідання, призначене на 10.06.2010р. з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача не заперечує проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
12.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" (надалі -підрядник) та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі -замовник) уклали договір підряду №126/09 (надалі - договір).
Згідно п.1.1 договору, замовник доручає підряднику, а підрядник приймає на себе якісно виконати ремонтні роботи приміщень нежилого будинку №10 на вул. Малиновського в Оболонському районі м. Києва.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт по договору визначається з розрахунку за фактично виконаний обсяг робіт по договірним цінам за одиницю об'єму.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником по договірних цінах з урахуванням фактичних накладних витрат, що склалися у підрядника за попередній місяць на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 до 25 грудня 2009 року (п.2.3 договору).
Сторонами за договором були підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за грудень 2009 року на суму 141 269,77 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, які свідчать про повне виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.
Таким чином, позивач виконав власні зобов'язання належним чином.
Відповідач в свою чергу власні зобов'язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, та сплатив позивачу суму 25 000,00 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем складає 116 269,77 грн. (141 269,77 грн.- 25 000,00 грн.).
В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за договором станом на 01.01.2010р., підписаний та скріплений печатками сторін, в якому міститься інформація про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в сумі 116 269,77 грн.
26.02.2010р. позивач направив відповідачу претензію №23 від 24.02.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за договором.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що у зв'язку з його фінансовим становищем він не має можливості повністю погасити перед позивачем заборгованість за договором.
Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем не провів.
Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 116 269,77 грн.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 116 269,77 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 13 836,13 грн. пені, 5 550,95 грн. збитків від інфляції, 1 137,22 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 5 550,95 грн. збитків від інфляції, 1 137,22 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 550,95 грн. збитків від інфляції, 1 137,22 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).
Згідно п.3.1 договору, в разі недотримання замовником термінів оплати замовник сплачу4є пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого платежу за кожний день прострочки.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 13 836,13 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-4 КМБ-1" (04210, м.Київ, просп. Героїв Сталінграду, 10-А, корп.3; код 32107779) 116 269 (сто шістнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 77 коп. основного боргу, 13 836 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 13 коп. пені, 5 550 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 95 коп. збитків від інфляції, 1 137 (одна тисяча сто тридцять сім) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 1 367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 94 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя В.С. Катрич