ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/28210.09.10
За позовомЗакритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфамед”
Простягнення 1 901 259,19 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаСаєнко О.Д. -представник за довіреністю від 05.10.2009 р. № 61
Від відповідача не з'явився
10.09.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Закрите акціонерне товариство “Фармацевтична фірма “Дарниця” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфамед” 1 910 583,09 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором від 04.10.2008 р. № INF-2, 47 202,64 грн. пені, 6 907,71 грн. 3 % річних.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/282 від 01.07.2010 р., яку призначено до розгляду на 09.08.2010 р.
09.08.2010 р. та 26.08.2010 р. позивачем подавалися до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості.
Ухвалами від 09.08.2010 р. та 26.08.2010 р. розгляд справи відкладався.
У судове засідання, призначене на 10.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/282 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Представник позивача подав суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог через перерахування відповідачем частини заявленої до стягнення суми боргу.
Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на порушення відповідачем умов договору щодо повноти розрахунків за отриманий у власність товар.
Відповідно до наявних в матеріалах справи клопотань позивача та пояснень його представника заявленими до стягнення з відповідача є 1 847 148,84 грн. боргу, 47 202,64 грн. пені, 6 907,71 грн. 3 % річних з простроченої суми.
З метою забезпечення позову представник позивача клопотав перед судом про накладення арешту на належні відповідачеві грошові суми на рахунку № 26007301324015 а АКБ “ОТП Банк”.
На думку позивача, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, оскільки майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 р. № 02-5/611 забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
Приймаючи до уваги пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, суд знаходить обґрунтованими припущення позивача про те, що без вжиття заходів забезпечення позову, виконання судового рішення, у разі задоволення позову, буде унеможливлено чи утруднено, а тому вважає за можливе задовольнити відповідну вимогу, викладену у заяві від 08.06.2010 р., що подавалася до суду разом з позовною звою.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.10.2008 р. Закрите акціонерне товариство “Фармацевтична фірма “Дарниця” в якості виконавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфамед” в якості замовника уклали договір № INF-2 (надалі -договір), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався виробляти та передати у власність замовника (відповідача) лікарські препарати “Окомістин, краплі 0,01 %” та “Окомістин, краплі очні/вушні/для носа 0,1 %” по 5 мл у флаконах з крапельницею (продукція), у річному обсязі не менше 300 000 одиниць, а замовник прийняти та оплатити продукцію, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих замовником та погоджених виконавцем заявок на поставку продукції. (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору кількість продукції в кожній партії погоджується сторонами шляхом оформлення заявок на поставку відповідної партії продукції та вказується в товарно-супровідних документах на таку партію.
Згідно з п. 3.5 договору доказом передачі продукції замовнику є товарно-транспортна накладна з відбитком печатки замовника та підписом уповноваженої особи або довіреність на отримання продукції з посиланням на номер і загальну суму товарно-транспортної накладної.
У п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від10.08.2009 р. сторони погодили, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату продукції шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 50 % від вартості партії продукції в термін, що не перевищує 30 календарних днів від дати поставки продукції, залишок (50 % вартості партії продукції) у термін, що не перевищує 45 календарних днів від дати поставки партії продукції.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Аналіз умов договору від 04.10.2008 р. № INF-2 дає підстави стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача та відповідача фактично являє собою змішаний договір, який вміщує яке елементи договору поставки, так і елементи договору підряду, оскільки за його умовами позивач зобов'язався виготовити і передати, а відповідач - прийняти у власність та оплатити виготовлену на його замовлення продукцію.
Як слідує з матеріалів справи, позивач виготовив передав відповідачеві товар на загальну суму 2 359 971,90 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 80002523 від 24.02.2010 р. на суму 889 168,50 грн. та № 80002741 від 23.03.2010 р. на суму 1 470 803,40 грн. Прийняття-передача товару на вказану суму стверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання цінностей.
За твердженнями позивача відповідач здійснив часткову оплату вартості виготовленої та поставленої продукції в розмірі 449 388,50 грн. в порядку п. 6.1 договору (50 % вартості ), але не провів вчасно решту оплати.
Після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткову оплату вартості товару, отриманого по накладній № 80002523 від 24.02.2010 р. на загальну суму 63 434,25 грн., а саме: сплативши 20.07.2010 р.- 14 584,25 грн., 06.08.2010 р. -9 250,00 грн., 11.08.2010 р. -9 900,00 грн., 19.08.2010 р. - 9 900,00 грн., 26.08.2010 р. -9900,00 грн. та 03.09.2010 р. -9 900,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача склала 1 847 148,84 грн.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв продукцію вартістю 2 359 971,90 грн., частково оплатив її, заборгувавши 1 910 583,09 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство. Після порушення провадження у справі відповідач сплатив ще 63 434,25 грн., у зв'язку з чим його борг складає 1 847 148,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості, заявлені вимоги не заперечив.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими, доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 47 202,64 пені, 6 907,71 грн. 3 % річних.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 11.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.
Зважаючи на положення ст. 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та пені є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.
Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача в межах зменшених позовних вимог, що задоволені судом.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфамед” (01030, м. Київ, вул. Софійська, 4, ідентифікаційний код 31926842) на користь Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця” (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, ідентифікаційний код 00481212) 1 847 148 (один мільйон вісімсот сорок сім тисяч сто сорок вісім) грн. 84 коп. основного боргу, 47 202 (сорок сім тисяч двісті дві) грн. 64 пені, 6 907 (шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 71 коп. 3 % річних, 19 012 (дев'ятнадцять тисяч дванадцять) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накласти арешт на грошові суми Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфамед” (01030, м. Київ, вул. Софійська, 4, ідентифікаційний код 31926842) в розмірі 1 901 259 (один мільйон дев'ятсот одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп., що знаходяться на рахунку № 26007301324015 в АКБ “ОТП Банк” м. Києва, МФО 300528, код 31926842.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 13.09.2010 р.