ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/12006.09.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Азовекотехнологія”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”
Проповернення незаконно вилученого майна
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаСорокопуд М.А.-представник за довіреністю
Від відповідача Козак О.Д.-представник за довіреністю
06.09.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовекотехнологія” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про повернення незаконно вилученого майна за договором фінансового лізингу № 080918-196/ФЛ-Ю-А, а саме: автомобілю ГАЗ 3301-414 з обладнанням.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/120 від 23.03.2010 р., яку призначено до розгляду на 12.04.2010 р.
12.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2010 р. зважаючи на неподання сторонами витребуваних судом документів та необхідності подання нових доказів.
Ухвалою від 23.04.2010 р. судом було зупинено провадження у справі № 46/120 до вирішення справи № 24/6, що розглядається Господарським судом Донецької області та набрання судовим рішення у цій справі законної сили.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою від 23.04.2010 р., представник позивача подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. ухвалу про зупинення провадження у справі № 46/120 від 23.04.2010 р. було скасовано.
27.07.2010 р. провадження у справі було поновлено з огляду на усунення обставин, що зумовили його зупинення, розгляд справи призначено на 16.08.2010 р.
16.08.2010 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Під час розгляд спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” в якості лізингодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” в якості лізингоодержувача було укладено договір фінансового лізингу № 060918-196/ФЛ-Ю-А, предметом якого є надання Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” у платне володіння та користування на умовах договору фінансового лізингу предмет лізингу відповідно до специфікації, що є додатком № 2 до договору.
Додатковою угодою № 1 від 18.09.2008р. сторонами були внесені зміни до специфікації.
Факт передачі майна Товариству з обмеженою відповідальністю „Азовекотехнологія” (Лізингоодержувач) підтверджується актом приймання -передачі майна від 13.10.2008р., а саме: автомобіль ГАЗ 3302-414 подовжений, колір кузова юніор, 2008 року випуску, державний номер АА0336НХ, номер кузова 33020080534291, моделі 3302-414; євро-тент висотою 2 м, газобалонна апаратура „Пропан”, євро-2, балон 90 літрів, загальною вартістю 85 130 грн., у тому числі ПДВ.
Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п. 1.2. договору лізингу).
Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору (п.3.1 договору).
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Позивач зазначає, що своєчасно сплачував платежі, які компенсували частину вартості майна. Комісійні платежі сплачувались позивачем не в повному обсязі, по мірі надходження грошових коштів від боржників позивача.
За твердженнями позивача 01.07.2009 р. представники відповідача відібрали у водія позивача ключі, технічний паспорт та автомобіль ГАЗ 3302-414, державний номер АА0336НХ.
Відповідач доказів на спростування даних тверджень позивача суду не подав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фінансову кризу та тимчасові технічні несправності предмету лізингу, як на причини невиконання ним умов договору фінансового лізингу щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів, незаконне відібрання відповідачем предмету лізингу без попередження та обманним шляхом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Право на односторонню відмову від договору фінансового лізингу надано відповідачу ч. 2 та 3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, приписи якої передбачають, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до п. 10.2 договору фінансового лізингу, документом, що підтверджує факт прийняття рішення лізингодавцем про розірвання (відмову) від договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця.
Згідно п. 18.7 договору фінансового лізингу сторони домовилися, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відправлення про прийняття від надсилаючої сторони поштових відправлень - рекомендованих або цінних листів на адресу другої сторони, зазначеної в розділі: “Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін”.
Повідомленням № 3245 від 07.07.2009 р. відповідач відмовився від договору фінансового лізингу у зв'язку із простроченням позивача більше 30 днів. Зазначене повідомлення було направлено позивачеві 07.07.2009 р. цінним листом з описом вкладення та вручено останньому 13.07.2009 р. Вказане стверджується належним чином завіреними копіями вказаного повідомлення, фіскального чеку, опису вкладення та рекомендованного повідомлення про вручення (в матеріалах справи).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.06.2010 р. № 24/6, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2010 р., встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекотехнологія” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” за договором фінансового лізингу № 060918-196/ФЛ-Ю-А від 18.09.2008 р., яка виникла з 26.03.2009 р. по 26.06.2009 р.
Виходячи з вищезазначеного, на день пред'явлення позову договір фінансового лізингу № 060918-196/ФЛ-Ю-А від 18.09.2008 р. припинив свою дію.
Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Згідно зі ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Пунктом 11.3 договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушення лізингоодержувачем обов'язків зі своєчасної та повної сплати лізингових платежів (в разі, якщо строк прострочення перевищує 10 календарних днів) та/або якщо лізингоодержувач своїми діями або бездіяльністю порушує умови статті 7 цього договору в якості оперативно-господарських санкцій лізингодавець має право тимчасово обмежити право лізингоодержувача на користування та/або володіння майн6ом шляхом: вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від майна, реєстраційних документів на майно, окремих деталей майна; застосування технічних засобів, які унеможливлюють рух майна; передачу майна на зберігання іншим особам (з покладенням на лізингоодержувача відповідних витрат).
Таким чином, враховуючи прострочення позивачем платежів за договором фінансового лізингу, відповідач вважає, що він правомірно скористався своїм правом та вилучив предмет лізингу у відповідача, передавши його на зберігання ТОВ “ПКЦ “Оптіма Лтд”, про що свідчить укладений з останнім договір зберігання № 090701-1/ЗБ від 01.07.2009 р.
Розглядаючи даний спір суд враховує допущення відповідачем порушення процедури вилучення предмету лізингу, але не вважає даний факт підставою для задоволення заявлених вимог, зважаючи на таке.
У п. 10.1.1 договору сторони погодили, що лізингодавець має право вилучити майно у випадку, зокрема, несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі), коли прострочення становить більше, ніж 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого у графіку. У такому випадку лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі (п. 10.2).
Суду не подано доказів складення відповідачем до моменту вилучення у позивача спірного предмету лізингу повідомлення, передбаченого п. 10.2 договору, визначення строків для передачі майна, а також доказів вручення такого повідомлення позивачеві.
На вказаних підставах, слід вважати, що лізингодавець допустив порушення процедури вилучення майна у лізингоодержувача. Разом з тим, зважаючи на те, що договором сторін не передбачена відповідальність лізингодавця за порушення такої процедури, а також враховуючи що станом на час вирішення спору по суті договір сторін припинив свою дію, порушення відповідача, що мали місце у відносинах з позивачем, не можуть слугувати підставою для задоволення заявленого позову, а заявлені позовні вимоги не можуть відновити права позивача, порушення яких мало місце з боку відповідача. При цьому, слід зазначити, що при розгляді справи № 46/120 позивач не посилався на те, що дії відповідача по вилученню предмету лізингу завдали йому певних збитків, відповідні позовні вимоги про їх відшкодування не заявляв.
Зважаючи на все вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовекотехнологія” у заявлений позивачем спосіб.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 13.09.2010 р.