ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/37208.09.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Чернігівської філії ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»
До Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
про стягнення 4283,31 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача Гординська О.М. -представник за довіреністю.
Від відповідача Лигін В.В. -представник за довіреністю.
В судовому засіданні 08.09.2010р. на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4283,31 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 було порушено провадження у справі № 47/372, розгляд якої було призначено на 22.07.2010р., ухвалою від 22.07.2010р. відкладено на 08.09.2010р.
В судовому засіданні 08.09.2010р. представник позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити посилаючись на те, що позивачем, як страховиком по договору добровільного страхування автотранспорту № 459/183-у від 16.11.2006р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 4283,31 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховку відповідну заяву, однак позивач з вищезазначеною заявою не звертався, а тому строк виплати страхового відшкодування не настав.
Розглянувши надані сторонами матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
16.11.2006 між ОСОБА_2, як страхувальником, та ВАТ УСК «Гарант-Авто», як страховиком, правонаступником якого є позивач - ВАТ УСК «Дженералі Гарант», було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 459/183-у (далі -договір страхування), згідно умов якого предметом страхування є транспортний засіб марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Умовами договору страхування сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2.
Згідно полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/0302248 (тип договору - 1), між відповідачем ВАТ СК «Нова», як страховиком, та ТОВ «Галмолторг», як страхувальником, було укладено договір загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 10.03.2007р.- 19.03.2008р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн., розмір франшизи -510,00 грн., забезпечений транспортний засіб -автомобіль ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.
Згідно п. 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
Згідно довідки органу внутрішніх справ, 23.06.2007р. в м. Чернігові, на перехресті вул. Щорса -вул. Толстого, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2., та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.
Відповідно до постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2007р., ОСОБА_1, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 8.7.3 та 8.10 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.
Згідно страхового акту № 76088, пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 23.06.2007р. за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 4793,31 грн. (5212,66 -419,35 = 4793,31).
Відповідно до видаткового ордеру від 26.07.2007р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 4793,31 грн. на користь ОСОБА_2.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що ОСОБА_2, як страхувальником, та позивачем - ВАТ УСК «Гарант-Авто», правонаступником якого є ВАТ УСК «Дженералі Гарант», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 459/183-у, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 23.06.2007р. в м. Чернігові, на перехресті вул. Щорса -вул. Толстого, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2., та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів, а ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2007р.
На виконання умов укладеного договору на підставі страхового акту № 76088, затверджено пошкодження застрахованого транспортного засобу марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 23.06.2007р. в м. Чернігові, на перехресті вул. Щорса -вул. Толстого, між зазначеним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 4793,31 грн. (5212,66 -419,35 = 4793,31), яке було виплачено позивачем у повному обсязі в сумі 4793,31 грн., що підтверджується видатковим ордером.
В свою чергу, оскільки автомобілем ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, яким під час ДТП керував водій ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25000,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування 4793,31 грн., що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Також судом встановлено, що оскільки право регресу у позивача виникає на підставі закону, за відсутністю договірних відносин, отже строк виконання обов'язку щодо відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат у вигляді суми страхового відшкодування, виникає на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто протягом 7-ми днів з моменту виставлення вимоги, а позивачем належних доказів направлення вищезазначеної вимоги (як-то фіскальний чек, опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення) суду надано не було, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4283,31 грн. не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
дата складання повного тексту рішення: 13.09.2010