ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/19509.09.10
За позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах
держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна
України по м. Києву
До Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем
управління Песоцьких»
про стягнення 17 609,27 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Васильченко І.В.
Від відповідача Песоцький В.В.
Від прокуратури не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором оренди №1621 від 21.03.05р. в сумі 17 609,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2010р. порушено провадження у справі.
Представником позивача 15.07.10р. було подано Заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що просить про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за Договором оренди №1621 від 21.03.05р. в сумі 17 609,27 грн., з яких: основної заборгованості - 15 666,37 грн., пені - 1 235,91 грн., збитків від інфляції - 706,99 грн.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та прокуратурі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони та прокуратура були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники Позивача та Прокуратури у судових засіданнях підтримували викладені у позові та у Заяві про уточнення позовних вимог обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Під час розгляду справи Відповідачем заявлялися клопотання:
- про витребування від позивача документів, що підтверджують направлення представника (представників) з 21 по 31 грудня 2008 року для підписання АКТу приймання -передавання (повернення) орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35;
- про витребування у позивача оригіналу АКТу приймання -передавання (повернення) орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35 від 19.11.2009 року;
- про витребування у позивача оригіналу Договору оренди нерухомого майна №1621 від 21.03.05р. для огляду;
- про призначення проведення експертизи підпису відповідача під Договором оренди нерухомого майна №1621 від 21.03.05р.;
- про витребування розрахунку орендної плати до Договору оренди нерухомого майна №3689 від 21.11.06р.;
- про проведення експертної оцінки капітального ремонту орендованого майна, за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35, та додаткових оздоблювальних та дизайнерських робіт.
Клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу АКТу приймання -передавання (повернення) орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35 від 19.11.2009 року та про витребування у позивача оригіналу Договору оренди нерухомого майна №1621 від 21.03.05р. для огляду, судом були розглянуті та задоволені, представник позивача надав витребувані оригінали та вони були оглянуті судом, представниками сторін та прокуратури в судовому засіданні, та повернуті представнику позивача.
Щодо клопотань відповідача про витребування від позивача документів, що підтверджують направлення представника (представників) з 21 по 31 грудня 2008 року для підписання АКТу приймання -передавання (повернення) орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35 та про витребування розрахунку орендної плати до Договору оренди нерухомого майна №3689 від 21.11.06р., то судом дані клопотання залишаються без задоволення, оскільки відповідачем не обґрунтовано, як того вимагає ст. 38 ГПК України, які обставини перешкоджають наданню цього доказу самим відповідачем, підстави з яких випливає що цей доказ має саме позивач, та обставини, які може підтвердити цей доказ в межах спору по даній справи.
Щодо клопотань відповідача про призначення проведення експертизи підпису відповідача під Договором оренди нерухомого майна №1621 від 21.03.05р. та про проведення експертної оцінки капітального ремонту орендованого майна, за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35, та додаткових оздоблювальних та дизайнерських робіт, то суд, за результатами обговорення клопотань та з'ясування думки учасників судового процесу, дійшов наступних висновків.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз"). Суд призначає судову експертизу, відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань.
Проте, до вищенаведених клопотань про призначення експертиз, не додано доказів на підтвердження обставин, що викладені у них, та не обґрунтовано необхідність призначення заявлених експертиз з огляду на предмет спору по даній справі.
Зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими суду доказами, суд, за відсутності належних та допустимих доказів, позбавлений можливості здійснити їх оцінку та, відповідно, прийняти рішення стосовно того, чи в результаті проведення експертиз, про які заявив Відповідач, будуть встановлені дані, що входять до предмета доказування по даній справі №2/195.
Враховуючи вищенаведене, судом залишаються без задоволення клопотання відповідача про призначення проведення експертизи підпису відповідача під Договором оренди нерухомого майна №1621 від 21.03.05р. та про проведення експертної оцінки капітального ремонту орендованого майна, за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35, та додаткових оздоблювальних та дизайнерських робіт.
Представник Відповідача з'являвся в судові засідання, усно заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що між сторонами дійсно існують тривалі договірні відносини, і що відповідачу дійсно передавалось за Договором оренди №1621 від 21.03.05р. в користування приміщення та воно ж будо повернуто ним з оренди, але умови договору відповідач вважає протиправними та такими що порушують його права. Письмових відзиву, заперечень або пояснень на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 09.09.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокуратури, оглянувши надані сторонами та прокуратурою оригінали документів, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
21.03.10р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі -Орендодавець, Позивач) та Приватним підприємством «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(надалі -Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди № 1621 (надалі - Договір) нерухомого майна, що належить до державної власності.
Предметом Договору є строкове платне користування державним нерухомим майном, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 35, учбовий корпус № 9, кімнати другого поверху: № 220 площею 58,2 кв.м, № 220а площею 20,3 кв.м та частина коридору площею 18,54 кв.м, всього 97,04 кв.м, що знаходиться на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»(надалі - Балансоутримувач).
Відповідно до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 21.03.2005р. зазначені вище приміщення були передані в користування Орендарю.
В подальшому між Орендодавцем та Орендарем було укладено додатковий договір №1 від 23.01.2007р. про внесення змін до договору оренди № 1621 від 21.03.2005р. Умови зазначеного договору стосувалися зміни мети використання предмету Договору та зміни розміру орендної плати.
В судових засіданнях представник Відповідача зазначав, що він не визнає умови Договору, оскільки вони прописані дуже невигідно для нього як для сторони договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
В матеріалах справи відсутні докази, що Договір було визнано недійсним в судовому або іншому порядку, або що це питання на даний час є предметом окремого судового спору; Відповідач також не заявляв в межах провадження по даній справі зустрічного позову про визнання Договору недійсним повністю або в частині, та питання недійсності Договору не є предметом розгляду даного судового спору по справі №2/195.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає необґрунтованим усні заперечення Відповідача щодо умов Договору та пред'явленого позову.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до умов Договору, Орендар (Відповідач) зобов'язаний:
1. п. 5.2 - своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату;
2. п. 3.3 - перерахування здійснювати самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції (50% орендної плати перераховувати до державного бюджету, 50% орендної плати - на рахунок Балансоутримувача);
3. п. 3.5 - при несвоєчасному перерахуванні або в неповному обсязі орендна плата індексується та стягується у визначеному у п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати;
4. п 5.6 - подавати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок Балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Договір було укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 21.03.2005р. до 21.02.2006р. (п. 12.1 Договору).
Відповідно до п. 12.6 Договору сторони домовились, що лише за письмовою згодою Орендодавця та Балансоутримувача протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві.
Договір з 21.02.2006р. по 21.01.2007р., з 21.01.2007р. по 21.12.2007р. та з 21.12.2007р. то 21.11.2008р. був продовжений з підстав, визначених п. 12.6 Договору та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно п. 12.9 Договору та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, чинність Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Термін дії Договору закінчився 21.11.2008р., а фактично майно передано з орендного користування за Актом приймання-передачі (повернення) 19.11.2009р.
П. 2.6 Договору передбачено, що Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Згідно п. 5.16 Договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, інші належні до сплати платежі, в тому числі пеню та штрафні санкції виходячи із строку фактичного користування Майном до дня передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.
Своїми листами № 30-04/9605 від 18.11.2008р., № 30-04/19124 від 08.12.2009р. та №30-05/339 від 13.01.2010р. Позивач звертався до Відповідача з вимогою сплатити до державного бюджету орендну плату та пеню (за її наявності) по дату повернення об'єкту оренди та надати до регіонального відділення копії платіжних доручень, що підтверджуватимуть факт перерахування.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові; усні заперечення відповідача проти позову судом відхилені, про що наведено вище.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед державним бюджетом по орендній платі, яка станом на 13.07.2010р. становить - 15 666,37 грн.
Відповідно до ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі та в строки, що встановлені в договорі.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором перед державним бюджетом, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі по Договору перед Державним бюджетом України станом на 13.07.2010р. становить - 15 666,37 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати в розмірі 15 666,37 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору, при несвоєчасному перерахуванні або в неповному обсязі орендна плата індексується та стягується у визначеному у п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, у розмірі 1 235,91 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 3.5 Договору.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати у розмірі 1 235,91 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок втрат від інфляції, згідно якого сума інфляційних складає 706,99 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми втрат від інфляції 706,99 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми втрат від інфляції 706,99 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача до Державного Бюджету України стягуються 176,09 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(м. Київ, вул. Інститутська, 25; ідентифікаційний код 21643972) 15 666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 37 коп. основної заборгованості, 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. пені та 706 (сімсот шість) грн. 99 коп. інфляційних до Державного Бюджету України на наступні реквізити: Одержувач - ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача - ГУ ДКУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД - 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ.
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(м. Київ, вул. Інститутська, 25; ідентифікаційний код 21643972) в доход державного бюджету України 176 (сто сімдесят шість) грн. 09 коп. державного мита.
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких»(м. Київ, вул. Інститутська, 25; ідентифікаційний код 21643972) до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22050000 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 14.09.10р.