Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "09" вересня 2010 р. Справа № 18/1073
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Глубокий І.О., довіреність від 17.06.2010р.
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (смт.Баришівка Київська область)
до Підприємства райспоживспілки Барашівська хлібопекарня (с.Бараші Ємільчинський р-н Житомирська область)
про стягнення 1491,49грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.24),
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 2615,76грн., з яких: 1200,00грн. - основна сума боргу, 1201,49грн. - пеня, 155,71грн. - 3% річні, 58,56грн. - інфляційні.
Представник позивача в засідання суду, подав заяву (а.с.24), яку суд розцінює як заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1491,49грн., з яких: 1200,00грн. основного боргу, 117,16грн. пені, 58,56грн. інфляційних та 115,77грн. 3% річних, тобто позивач зменшив позовні вимоги в частині нарахованої пені та 3% річних, що не суперечить ст.22 ГПК України. Вказана заява приймається судом до розгляду та вважається заявлений до розгляду спір про стягнення з відповідача 1491,49грн., з яких: 1200,00грн. основного боргу, 117,16грн. пені, 58,56грн. інфляційних та 115,77грн. 3% річних.
Відповідач не скористався процесуальним правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить підпис представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.20).
Приписами ст.75 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (Постачальник, позивач) та Підприємством райспоживспілки Барашівська хлібопекарня (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №6 (а.с.10), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію борошномельного виробництва, а Покупець оплатити таку продукцію й прийняти її по товарно-транспортним накладним та /або видатковим накладним (п.1.1).
На виконання умов договору №6 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 35600,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000087 від 20.01.2009р., товарно-транспортною накладною від 20.01.2009р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЦ №080796, виданої на ім'я Мельник Т.П.(а.с.12;14-15).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в такому порядку: 100% вартості поставленої продукції протягом п'яти банківських днів з моменту отримання продукції.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши позивачу 34400,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.30-42).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 1200,00грн., яка на час розгляду справи не змінилась.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1200,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 117,16грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.5.2 договору від 20.01.2009р. покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості продукції постачальнику, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день затримки оплати.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені (а.с.24), господарський суд вважає, що пеня у сумі 117,16грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 115,77грн. 3% річних та 58,56грн. інфляційних.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Розмір 3% річних за період згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 155,71грн. (а.с.9), проте позивач просить суд стягнути 115,77грн. (а.с.24), що є його правом.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 58,56грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.9) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим здійснював нарахування інфляційних не за повний місяць.
Розмір інфляційних за період згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 110,44грн., проте позивач просить суд стягнути 58,56грн. (а.с.9), що є його правом.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, річних та інфляційних не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що обґрунтовано заявлені на суму 1491,49грн., з яких: 1200,00грн. - основний борг, 117,16грн. - пеня, 115,77грн. - 3% річні, та 58,56грн. - інфляційні.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 612, 610, 627, 628, 625, 692, 712, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Підприємства райспоживспілки "Барашівська Хлібопекарня" (11255, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Бараші, вул. Чапаєва, 2, код ЄДРПОУ 01735703)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашівказернопродукт" (07500, Київська обл., смт. Барашівка, вул. Комсомольська, 135-В, код ЄДРПОУ 32445705):
- 1200,00грн. основного боргу;
- 117,16грн. пені;
- 155,71грн. 3% річних;
- 58,56 грн. інфляційних;
- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)