Справа № 128/3175/21
Іменем України
27.06.2023 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,
без участі сторін та їх представників,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стрижавської територіальної громади Вінницького району Вінницької області «про визнання права власності на спадкове майно», -
Позивач звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтував тим, що його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при житті на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 14.10.1993 належала частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що він, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_3 та має намір успадкувати частину житлового будинку, яка є спадковий майном померлого батька - ОСОБА_3 , після смерті якого, він залишився проживати за вищезазначеною адресою, що свідчить про фактичне управління спадковим майном.
Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців його права на спадкове майно, які претендують на спадкове майно померлого ОСОБА_3 , крім нього, немає.
Зауважує, що дружина померлого ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_2 ( відповідач) не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке являється спадковим майном ОСОБА_3 .
Також вказує, що оскільки, він має намір оформити право власності на вищезазначене нерухоме майно, тому 17 серпня 2021 року він звернувся до державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, постановою від 17 серпня 2021 року за №1302/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки в свідоцтві про право власності зазначено, що частина вищевказаного домоволодіння, що складається з одного жилого будинку і розташоване в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, голова якого є ОСОБА_3 , тобто відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкове майно належить колгоспному двору, головою якого і був померлий ОСОБА_4 .
Крім цього зазначає, що з метою встановити статус житлового будинку, який є спадковим майном, адвокат Покоєвич А.О. звернувся до Стрижавської селищної ради з адвокатським запитом з проханням надати інформацію: який правовий статус має житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; чи належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 до майна колгоспного двору.
Вказує, що у відповіді від Стрижавської сільської ради від 28.10.2021 року за № 2296/02-6 не зазначено конкретної відповіді на запитувану інформації, а лише вказано про порядок отримання інформації про речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна та суб'єктів таких прав тощо.
Тому , позивач вимушений звернутися до суду та просить суд визнати за ним право власності на частину житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею - 65,8 кв.м., що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.05.2023 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат - Покоєвич А.О. не з'явилися; при цьому, попередньо на електронну адресу суду представник надіслав заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Стрижавської територіальної громади до судового засідання, також не з'явилися; при цьому в матеріалах справи міститься клопотання селищного голови Демченка Михайла, в якому останній просить суд розгляд даної справи проводити за наявними матеріалами у справі, без участі представника Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, у вирішенні справи покладається на розсуд суду, а відповідач ОСОБА_2 на адресу суду надіслала заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 17.10.2014 виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №98 (а.с.6), після смерті якого відкрилася спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі на частку житлового будинку по АДРЕСА_2 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння №212 від 14.10.1993, згідно якого вищевказане домоволодіння належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 (а.с.5).
Окрім того, з довідки №57 від 26.06.2018, виданої КП «ВООБТІ», убачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №2806, станом на 31.12.2012, право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 20.10.1993 зареєстровано КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу № 5, за реєстровим № 1038 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №212 про право особистої власності на будинковолодіння виданого на підставі рішення виконавчого комітент Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 23.09.1993 №43 (а.с.17).
Згідно копії технічного паспорту на багатоквартирний (садибний) житловий будинок, який складається з двох квартир, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №2806 станом на 31.12.2012 власниками є: ОСОБА_3 на частку та ОСОБА_5 також на частку. Вказаний технічний паспорт виготовлений станом на 19.07.2013 КП «ВООБТІ» за замовленням ОСОБА_3 (а.с.18-20).
Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 та належить на правах приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , ринкова вартість якого станом на 21.10.2021 складає 325 902,00 гривень (а.с.21-44).
ОСОБА_3 на день смерті проживав та був зареєстрований у будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 (дружиною), ОСОБА_1 (сином) та ОСОБА_6 (невісткою), що підтверджується копією довідки за вих. №2347 від 26.08.2021, виданої виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а.с.12).
Той факт, що позивач ОСОБА_1 був сином ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.07.1977, батьком в якому зазначений ОСОБА_3 (а.с.8).
Також з дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи №140/2015, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого - ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.110).
Крім цього, спадкоємці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_7 (донька) та ОСОБА_8 (донька) від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 - відмовилися на користь його сина ОСОБА_9 , про що свідчать копії відповідних заяв, які містяться у вищевказаній спадковій справі (а.с.110,111,113).
Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницького Є.В. від 17.08.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки свідоцтво про право особистої власності не є документом, що свідчить про перебування його у власності спадкодавця, так як вказує, що двір є колгоспним, що не дає можливості реалізувати спадкові права, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1302/02-31 від 17.08.2021 (а.с.13).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Частиною 1 статті 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи судом установлено, що спадкове домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії колгоспних дворів, частка якого належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька, шляхом подання заяви до нотаріальної контори, проте не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки в свідоцтві про право особистої власності на домоволодіння ОСОБА_3 , зазначено, що воно віднесено до колгоспного двору, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1302/02-31 від 17.08.2021 Вінницької районної державної нотаріальної контори (а.с.13).
Окрім того, судом також установлено, що ОСОБА_2 (дружина померлого та мати позивача та відповідач по даній справі), ОСОБА_7 (донька померлого) та ОСОБА_8 (донька померлого) від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 - відмовились на користь його сина ОСОБА_9 ( позивача в даній справі), подавши до нотаріальної контори відповідні заяви (а.с.110,111,113).
Тому, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, що не суперечить вимогам та законним інтересам сторін, відповідає чинному законодавству України, а також не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, ст. 268 ЦПК України, Суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 право власності на частину житлового будинку з прибудовами, господарським будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олена САЄНКО