27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4008/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця
Бакуна Вадима Олексійовича
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 та
ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023
за позовом акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль"
до фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича
про стягнення 135 606,78 грн та
зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича
до акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль"
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 680 750 грн,
Фізична особа-підприємець Бакун Вадим Олексійович (далі - ФОП Бакун В.О., скаржник) звернувся 19.06.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 про повернення зустрічного позову ФОП Бакуна В.О. зі справи № 904/4008/22; скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у цій справі про повернення апеляційної скарги ФОП Бакуна В.О. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про: поновлення строку на касаційне оскарження спірної ували апеляційного господарського суду; звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 про повернення зустрічного позову ФОП Бакуна В.О.
Пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали, суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 ГПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Поряд із цим колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що спірна ухвала місцевого суду від 30.01.2023 не була переглянута судом апеляційної інстанції, через що відсутні підстави для її оскарження у касаційному порядку. А відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала місцевого суду від 30.01.2023 про повернення зустрічного позову ФОП Бакуна В.О. не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, оскільки така не переглянута судом апеляційної інстанції.
Крім того, скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.04.2023 про повернення апеляційної скарги ФОП Бакуна В.О. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 про повернення його зустрічної позовної заяви у справі № 904/4008/22.
Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала господарського суду апеляційної інстанції від 10.04.2023 мотивована тим, що заявник звернувся з апеляційною скаргою з певними недоліками, а саме: не надав документ, що підтверджує сплату судового збору за її розгляд у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору. При цьому, залишаючи апеляційну скаргу без руху, ухвалою місцевого суду від 06.03.2023, суд апеляційної інстанції звернув увагу скаржника, спростовуючи його доводи про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, що на відповідача не розповсюджується дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". 31.03.2023 скаржник звернувся із заявою-клопотанням про приєднання додаткових пояснень щодо судового збору. Так відповідач вимагав звільнити його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та відкрити апеляційне провадження. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, ухвалою від 10.04.2023, суд апеляційної інстанції повторно звернув увагу ФОП Бакуна В.О., що предметом первинного позову є стягнення заборгованості за позаоблікове споживання теплової енергії. А за вказаною нормою законодавства про захист прав споживачів останні звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Тобто, цим законом визначений спеціальний суб'єкт - споживач-фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує продукцію, роботу, послугу для особистих потреб. Між тим поставка теплової енергії відповідачу у справі № 904/4008/22 на об'єкт "магазин" (салон-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") не може вважатися такою, що пов'язана з індивідуальним споживанням фізичною особою ОСОБА_1 послуги для особистих потреб життєзабезпечення (опаленням власного житла). Вказане виключає застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та відповідної пільги у вигляді звільнення від сплати судового збору. Враховуючи, що ФОП Бакуном В.О. не усунуто недоліків апеляційної скарги та не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 684 грн у строк, визначений апеляційним господарським судом, апеляційна скарга повернута скаржнику.
Скаржник обґрунтовує звернення з касаційною скаргою на ухвалу апеляційної інстанції від 10.04.2023 тим, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про повернення апеляційної скарги за обставин відхилення клопотання заявника про звільнення ФОП Бакуна В.О. від сплати судового збору, тим самим обмеживши апелянта у реалізації права на оскарження судового рішення.
Касаційний господарський суд вважає зазначені доводи скаржника помилковими, зважаючи на таке.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (§ 60).
Пунктом 2 частини третьої статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір", статтею 5 якого визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, в тому числі для споживачів відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Пунктом 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
На підтвердження обставин щодо захисту прав споживача заявником повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (зокрема, договір, квитанція-замовлення, накладна, чек, касовий ордер тощо).
З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин справи, апелянт не підпадає під звільнення від сплати судового збору у спорах, як споживач - фізична особа, оскільки постачання акціонерним товариством "Криворізька Теплоцентраль" теплової енергії, яка споживалася відповідачем позаобліково здійснювалася на нежитлове приміщення, що знаходиться у власності не фізичної особи, а ФОП Бакуна В.О. Таке приміщення використовується для здійснення підприємницької діяльності, а саме: відкритий та працює салон-магазин "DOLCE Style". А тому на відповідача за первісним позовом не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Отже, в цьому випадку немає підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору в цій справі.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 260 ГПК України).
З огляду на вказане, спірною ухвалою апеляційного господарського суду від 10.04.2023, апеляційну скаргу повернуто скаржнику через те, що ФОП Бакун В.О. не усунув недоліки апеляційної скарги, щодо надання суду доказів сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції в цьому випадку скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом, що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.
З підстав зазначеного, колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про повернення апеляційної скарги ФОП Бакуну В.О. через відхилення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, тим самим обмеживши апелянта у реалізації права на оскарження судового рішення.
Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм господарського процесуального законодавства під час постановлення спірної ухвали від 10.04.2023 зі справи № 904/4008/22 є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм. А відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відмову у відкритті касаційного провадження.
У той же час вказаний Верховний Суд не вбачає підстав для розгляду клопотань скаржника: про поновлення строку на касаційне оскарження спірної ували апеляційного господарського суду; про звільнення ФОП Бакуна В.О. від сплати судового збору за подання касаційної скарги, - оскільки відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Бакуна Вадима Олексійовича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 зі справи № 904/4008/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова