22 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14124/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (головуючий Агрикова О. В., судді Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.)
у справі № 910/14124/22
за позовом Громадської організації "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад"
до Київської міської ради, Центрального територіального управління капітального будівництва,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект", Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Міністерства оборони України,
про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст обставин справи
1. У грудні 2022 року Громадська організація "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" (далі - ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад", Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1) та Центрального територіального управління капітального будівництва (далі - ЦТУ КБ, Відповідач-1), у якому просила:
- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", в частині, яка залишилася чинною після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі № 5011-51/5456-2012 та в цілому;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, а саме - запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування запису щодо реєстрації земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:91:165:0018 (з присвоєнням їй вказаного кадастрового номера) із зазначенням дати та підстави скасування.
2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі № 5011-51/5456-2012 скасовано пункт 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, яким визнано недійсним пункт 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих 29.11.1948 № 37 "Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва". Тобто, вказаним судовим рішенням було відновлено в правах постійного землекористувача - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України на земельну ділянку загальною площею 0,9645 га по вул. Артема (нині Січових Стрільців), 59 у м. Києві. При цьому належність спірної земельної ділянки до земель державної власності підтверджена судовими рішеннями (у справах № 5011-51/5456-2012, № 910/4268/16, № 910/248/20), тому у Київської міської ради були відсутні правові підстави та повноваження для зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, зокрема, віднесення її до земель житлової та громадської забудови, а також внесення відомостей щодо формування вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що є підставою для скасування такого запису. До того ж, незаконна зміна власника земельної ділянки та зміна її цільового використання порушує законні права та суперечить інтересам Міністерства оборони України, військовослужбовців, а також мешканців прилеглих кварталів, в інтересах яких Позивач звернувся до суду з даним позовом.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 позовну заяву ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, повернуто заявнику без розгляду.
4. Ухвалу суду мотивовано тим, що Позивач звертаючись із даним позовом до суду із обґрунтуванням необхідності захисту інтересів місцевої громади, а також інтересів державних органів, фактично реалізує та підмінює собою повноваження органів прокуратури, проте Позивач не наділений повноваженнями здійснювати такий захист. При цьому Статут Позивача та законодавство, яке регулює діяльність громадського об'єднання наділяє останнього правом на представництво інтересів інших осіб, але у разі звернення таких осіб за захистом їхніх інтересів. Проте, Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів звернення до нього осіб/ членів Громадської організації/ місцевої громади тощо, задля захисту їхніх порушених прав та інтересів шляхом подання даного позову, а отже не підтверджено його право на представництво інтересів інших осіб та держави. Також, враховуючи те, що чинним законодавством України не передбачено можливості захисту інтересів держави у суді будь-якою особою, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким направити матеріали справи для продовження розгляду.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 скасовано; матеріали справи № 910/14124/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
7. Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і зокрема, за захистом чиїх інтересів звернувся Позивач у справі, з урахуванням підстав та предмету позову, а також поданих доказів на підтвердження вимог, викладених у позовній заяві, що свідчить про неповне встановлення обставин справи по суті спору, є порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінпроект" (далі - ТОВ "Будінпроект", Третя особа-1, Скаржник) звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2022.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Подана ТОВ "Будінпроект" касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 53, пункту 4 частини п'ятої статті 174, частин першої, другої та п'ятої статті 236, частини першої статті 280 ГПК України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання", статті 2 Закону України "Про прокуратуру", оскільки судом не враховано та не надано належної оцінки доводам Позивача щодо обґрунтованості та доведеності наявності у нього права для звернення до суду в інтересах державних органів та інших осіб, з огляду на те, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.
10. Також, ТОВ "Будінпроект" 15.06.2023 подало до Верховного Суду лист від 14.06.2023, до якого додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі № 910/10291/20, та у якому скаржник вказав на те, що така постанова підтверджує доводи касаційної скарги та підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи.
11. В силу імперативних приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не наділений повноваженнями приймати та перевіряти нові обставини, з урахуванням поданих доказів до суду касаційної інстанції.
12. Згідно з частиною першою статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
13. Оскільки зазначені доповнення (лист) до касаційної скарги подано за межами строку на касаційне оскарження, відповідно до приписів статті 118 ГПК України вказаний лист з додатком до нього копії постанови залишаються без розгляду.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
14. ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
15. Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі - Третя особа-2) подала до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, у яких заперечила доводи скарги, вказала на правомірність та законність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для розгляду поданого Позивачем позову по суті, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
16. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту позовної заяви ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" вбачається, що Позивач звернувся до суду з метою захисту законних прав та інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, військовослужбовців, а також, місцевої громади (мешканців будинків, прилеглих до спірної земельної ділянки), і у тому числі й порушених законних інтересів самого Позивача, який створено мешканцями цих будинків (передбачених його Статутом), через необхідність захисту конституційних прав місцевої громади та своїх членів на життя, здоров'я, безпечне довкілля, а також на добросусідство, внаслідок недотримання орендарем спірної земельної ділянки вимог земельного законодавства щодо обрання способу використання земельної ділянки, який би відповідав її цільовому призначенню, та забезпечення мінімізації спричинення землекористувачам сусідніх земельних ділянок відповідних незручностей.
18. Крім цього, Позивач також вказав на те, що даний позов направлений на захист культурної спадщини, забезпечення дотримання вимог чинного законодавства про містобудівну діяльність та законодавства про охорону навколишнього середовища у місті Києві.
19. Суд першої інстанції, надавши оцінку змісту позовної заяви, зазначив, що Позивач, звертаючись із даним позовом до суду із обґрунтуванням необхідності захисту інтересів держави, фактично реалізує та підмінює собою повноваження органів прокуратури, при тому, що останній не наділений повноваженнями здійснювати такий захист. Тому, посилаючись на те, що Позивач не обґрунтував наявності у нього повноважень для звернення до суду з даним позовом з метою представництва інтересів держави, а також місцевої громади, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
20. Суд апеляційної інстанції, вказав на передчасність таких висновків суду першої інстанції, виходячи з того, що зі змісту Статуту ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад", який додано до позовної заяви, вбачається, що Позивач є добровільним об'єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, екологічних, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших прав та інтересів своїх членів та/або інших осіб.
21. Відповідно до положень пункту 1.1 Статуту ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" останнє спрямовує свою діяльність на:
- боротьбу з незаконними забудовами (особливо з тими з них, які є щільними і висотними) та з незаконними землевідведеннями із земель державної чи комунальної власності (вилученням та наданням земельних ділянок у власність, володіння, постійне чи короткострокове користування, оренду тощо);
- боротьбу з незаконними поновленнями договорів оренди та/або інших правочинів із землями державної та/або комунальної власності, особливо тих з них, які, свого часу, були незаконно укладені на підставі незаконних землевідведень;
- захист від незаконних забудов та активних містобудівних перетворень природно-рекреаційного, ландшафтного та історико-культурного архітектурного середовища міста Києва;
- захист конституційних прав киян на життя, здоров'я, безпечне довкілля, а також на добросусідство (стаття 103 Земельного кодексу України, яка передбачає обов'язок власників та землекористувачів земельних ділянок обирати способи використання земельних ділянок, по-перше, які відповідають їх цільовому призначенню, а, по-друге, при яких власникам землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться найменше незручностей (затінення, затемнення, неприємні запахи, шумове забруднення). Відтак у мешканців навколишніх із ділянкою забудови будинків (які є користувачами ділянок, сусідніх із ділянкою забудови) виникає відповідне право вимагати від власника та користувача ділянкою забудови виконання зазначених у статті 103 Земельного кодексу України обов'язків щодо добросусідства;
- на попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку (стаття 104 Земельного кодексу України, відповідно до якої власники та землекористувачі земельних ділянок - в даному випадку, - мешканці суміжних з ділянкою забудови будинків, можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше);
- на участь в управлінні державними справами та справами органів місцевого самоврядування, в тому числі, через вплив на прийняття законних та скасування (за необхідності, і в судовому порядку) незаконних рішень щодо об'єктів як державної власності, так і об'єктів належних місцевій громаді міста Києва (земельних ділянок, будівель), якими, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування", від імені та в інтересах місцевої володіє та розпоряджається обрана громадою місцева (Київрада) на час своєї виборної каденції, і яка, відповідно до цього ж Закону, та статті 19 Конституції України зобов'язана діяти виключно в межах, у спосіб і в порядку, встановлених Конституцією та Законами України, а отже, за висновками Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, незаконні рішення органів місцевого самоврядування не можуть вважатись такими, що прийняті в інтересах відповідної місцевої громади і, таким чином, порушують законні права та інтереси її членів;
- захист законних прав та інтересів військовослужбовців та військових пенсіонерів від незаконного і нераціонального використання земель оборони в міста Києві для фактичної комерційної забудови під виглядом будівництва житла для військовослужбовців.
22. Згідно з пунктом 2.1 Статуту ГО діяльність Організації має суспільний характер, що виявляється у її взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, встановленні партнерських відносин з іншими громадськими організаціями, рухами, фондами, зареєстрованими в Україні чи за її межами, громадянами України, іноземцями та/або особами без громадянства.
23. Представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб, які сприяють досягненню мети і завдань Організації (за згодою останніх), у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах усіх інстанцій та юрисдикцій, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, їхніх виконавчих органах, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування (пункт 2.4.2 Статуту ГО).
24. Положеннями пункту 3.2.13 Статуту ГО визначено, що основними напрямками діяльності Організації є, зокрема, скасування рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419-24/1829 в частині, що не скасована рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 у справі №5011-51/5456/2012, а саме: затвердження проекту відведення та передачі у короткострокову оренду на 5 років Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями на ділянці по вул. Січових Стрільців (Артема), 59 новоствореної земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, з метою створення на цій земельній ділянці рекреаційної зони або розміщення невеликих адміністративних об'єктів соціальної чи військової інфраструктури, які існували на цій ділянці раніше; створення (в разі невикористання території колишнього військового містечка по вул. Січових Стрільців, 59 відповідно до цільового призначення даної ділянки, як ділянки, що відноситься до категорії земель оборони, тобто невикористання даної ділянки для розміщення військових об'єктів, відновлення та розконсервації існуючих там великих бомбосховищ і т.п. для захисту цивільного населення) єдиного ландшафтно-паркового комплексу, який би поєднав територію існуючої маленької оази у спільній садибі будинків 72, 74, 74-6 на вул. Тургенєвській та нову рекреаційну зону на території військового містечка (вул. Артема, 59).
25. Також, відповідно до пункту 3.2.14 Статуту ГО основними напрямками діяльності Організації є використання засобів судового захисту, спрямованих, тому числі, на визнання протиправним, незаконним і недійсним та/або нечинним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, а також спрямованих на визнання такими, що прийняті з порушенням публічного порядку, а отже, нікчемними та недійсними (на підставі зазначеного рішення Київради від 15.07.2004 № 419-24/1829) договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер: 8000000000:91:165:0018) до вул. Січових Стрільців, 59 від 08.09.2005 №9-6-00484, укладеного на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та вбудованими приміщеннями та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016 №95, а також рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2246/2287 про поновлення Центральному територіальному управлінню капітального будівництва договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005 №9-6-00484 та інших рішень, правочинів та дій Київської міської ради, її виконавчих органів, відповідних госпрозрахункових структур Міністерства оборони, а також інших осіб щодо подальшого поновлення договору оренди цієї ділянки, а також визнання таким, що порушує публічний порядок управління, а отже є нікчемним і недійсним з моменту укладання, договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 і недопущення поновлення таких договорів; виключення з державних та місцевих реєстрів та кадастрів відповідних записів, зроблених на підставі незаконних рішень та правочинів.
26. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивач з метою виконання своїх статутних повноважень звернувся до суду з даним позовом за захистом конституційних прав мешканців будинків, які є прилеглими до місця розташування висотного трисекційного житлового комплексу на орендованій земельній ділянці по вул. Січових Стрільців, 59, зокрема, на життя та здоров'я (стаття 27 Конституції України), безпечне довкілля (стаття 30 Конституції України), повагу до культурної спадщини (стаття 54 Конституції України), які очевидно недодержані замовником будівництва - ЦТУ КБ (який де-факто передав усі свої права замовника будівництва іншій особі - ТОВ "Будінпроект") через:
- порушення вимог державних будівельних норм і правил, в т. ч. в частині граничної щільності забудови, мінімальних площ прибудинкових територій, санітарно-гігієнічних норм щодо інсоляції та аерації, норм екологічної безпеки щодо відвернення загрози зсуву ґрунтів, підтоплення та завалення будинків, та норм озеленення;
- порушення вимог містобудівної документації, в тому числі Основних положень Генерального плану м. Києва, якими, зокрема, передбачено обмеження висотності будівель у центральній планувальній частині міста Києва, до якої відноситься ділянка будівництва, 27 метрами.
27. За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції та передав справу на розгляд по суті, вказавши на те, що суд першої інстанції, вдаючись до надмірного формалізму шляхом вибіркового аналізу обґрунтувань позову, допустив порушення норм процесуального права, дійшов передчасних висновків щодо повернення позовної заяви без розгляду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
28. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення, надані учасниками справи у відзиві та поясненнях на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
29. Положеннями статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України). Статтею 36 Конституції України гарантовано право громадян України на свободу об'єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
30. У частині шостій статті 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
31. Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів; за організаційно-правовою формою воно утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
32. Статут громадського об'єднання, зокрема, має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності (пункт 2 частини першої статті 11 Закону України "Про громадські об'єднання").
33. Положеннями пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" унормовано, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
34. Із наведених законодавчих приписів вбачається, що метою створення та діяльності громадської організації, як однієї з форм об'єднання громадян, є задоволення та захист різноманітних інтересів її членів відповідно до мети створення.
35. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" створено з метою представництва і захисту своїх законних інтересів та законних інтересів своїх членів чи інших осіб, які сприяють досягненню мети і завдань Організації (за згодою останніх), у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах усіх інстанцій та юрисдикцій, правоохоронних органах тощо.
36. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
37. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
38. Згідно з частиною першою статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
39. У рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зроблено висновок, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (абзац 3 пункту 2.6 Рішення).
40. З наведеного вбачається, що громадська організація має право звернутися до суду або як позивач для захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів громадської організації як суб'єкта охоронюваних матеріальних правовідносин або на виконання покладених на неї статутних завдань, або в порядку статті 53 ГПК України як особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах у випадках, передбачених відповідним законом.
41. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 14.12.2011 № 19-рп/2011, від 25.11.1997 № 6-зп, від 25.12.1997 № 9-зп послідовно підкреслював, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті першої, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
42. При цьому Конституційний Суд України у пунктах 1, 2 свого рішення від 25.12.1997 № 9-зп роз'яснив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних вимог та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
43. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ГО "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" звернулась до суду з даним позовом для захисту власних інтересів, оскільки переважна більшість членів громадської організації мешкає у будинках, які безпосередньо прилягають до спірної земельної ділянки, на якій ведеться забудова з порушенням земельного та екологічного законодавства, а також будівельних норм та правил. Таке звернення до суду здійснюється відповідно до повноважень, мети, завдань та цілей, визначених положеннями Статуту ГО.
44. Зазначеним вище спростовуються доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, що позов подано лише в інтересах держави особою, якій законом не надано право на звернення до суду в інтересах інших осіб.
45. Отже, висновки суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, чим допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими та законними.
46. У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на те, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
47. Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що Законами України "Про громадські об'єднання" та "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено право громадянських об'єднань на звернення до суду за захистом своїх інтересів, у тому числі з метою захисту інтересів своїх членів (засновників громадського об'єднання). До того ж, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що правова оцінка предмету та підстав позову, наявність порушеного права чи/або законного інтересу, який підлягає захисту у обраний Позивачем спосіб, а також оцінки доказів, поданих сторонами на обґрунтування своїх доводів і заперечень, у тому числі щодо наявності порушених прав та законних інтересів, як Позивача та засновників громадського об'єднання, так і інтересів інших осіб, зокрема, державних органів, може здійснюватися під час розгляду справи по суті із наданням відповідної правової оцінки таким підставам.
48. Суд виходить з того, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
49. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
50. Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм (правовий пуризм) при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
51. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet V. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
52. У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97), y рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
53. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо надмірного формалізму суду першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі шляхом вибіркового аналізу доводів позову, що мало наслідком передчасні висновки про повернення позовної заяви без розгляду.
54. З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
55. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з доводами Позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, та частково визнає прийнятними доводи Третьої особи-2, викладені у поясненнях на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови, щодо правомірності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
58. Ураховуючи те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Судові витрати
59. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/14124/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді: І. Берднік
В. Зуєв