79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 вересня 2010 р. № 2а-5683/10/1370
Упрвління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова
до Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в особі Підрозділу римусового виконання рішень
про про визнання протиправними дій і скасування постанови ,
За відсутності представників сторін
24 червня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 19106525 від 14.06.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова вважає постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про накладення штрафу незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Тому позивач вважає, що не має підстав для виконання судового рішення у справі № 2а-7113/2008 від 26.02.2010 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання в якому просить слухати справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав.
Відповідач явку уповноваженої особи в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
Суд, враховуючи неявку відповідача без поважних причин, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд виходив з наступного.
11 травня 2010 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання судового рішення у строк до 18.05.2010 року. Судове рішення у встановлений строк не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.
За невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, 14.06.2010 року головним державним виконавцем Шестаком О.В., винесено постанову про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова в розмірі 510 грн.
Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова стверджує, що дана постанова є безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Спір виник з тих підстав, що позивач не вбачає підстав для виконання судового рішення № 2а-7113/08 від 26.02.2010 року, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій не страхування»від 09.03.2003 року кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затверджений Указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001. На підставі п. 1.5 Положення Пенсійного фонду України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Пенсійний фонд України у Личаківському районі м. Львова здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV чітко визначено, що кошти Пенсійного фонду використовуються виключно на цілі, передбачені видатковою частиною бюджету фонду. Частиною 2 цієї статті визначено, що забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Оскільки відповідачем не виконано судового рішення, державним виконавцем прийнято постанову від 14.06.2010 р. про накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Покликання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовим рішенням судом не може братися до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України -принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).
Згідно частини 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Качко проти України»від 08.11.2005 р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність до бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні прийматися до уваги.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Відповідно до приписів статті 87 вищезазначеного закону, у разі не виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, та рішення про поновленні на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначено новий строк для виконання.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України:
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 вересня 2010 року.
Суддя Качур Р.П.