79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
31 серпня 2010 р. № 2а-6350/09/1370
ОСОБА_1
до ВДВС Бориславського МУЮ Л/о
про про спонукання до вчинення дій ,
За участю представників сторін
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: не з'явилися
05 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про спонукання надати відповідь на скаргу № б/н від 01.06.2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області зі скаргою № б/н від 01.06.2009 року, на яку відповіді не отримав.
05.03.2010 року позивач подав клопотання (Вх. № 7741 від 05.03.2010 року) про заміну позовних вимог, в якому просить спонукати відповідача надати Акт від 25.06.2007 року, складеного державним виконавцем Добош Т.В.
11 травня 2010 року ОСОБА_1 надіслав суду повторне клопотання (Вх. № 15941 від 11.05.2010 року) про заміну позовних вимог, у вищевказаному клопотанні позивач просить витребувати у відповідача документ, яким ОСОБА_1 давав їм дозвіл збирати про позивача конфіденційну інформацію, встановити наявність або відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень на встановлення проживання чи не проживання за юридичною адресою.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та у клопотаннях про зміну позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання (Вх. № 23893 від 01.07.2010 року) про розгляд справи без участі представника відповідача, проти позову заперечує.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
16 вересня 2008 року державним виконавцем Дорош Галиною Володимирівною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 536 грн. 30 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області. Боржнику надано термін для добровільного виконання постанови до 23 вересня 2008 року.
30 грудня 2008 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. В вищевказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 прописаний в квартирі АДРЕСА_1, але за цією адресою не проживає з 2002 року. Майно боржника, на яке було б слід звернути стягнення належної суми боргу на користь стягувача, за цією адресою відсутнє. На праві власності у боржника не виявлено нерухоме майно, транспортні засоби, земельна ділянка, та вжиті заходи щодо їх розшуку, виявились безрезультатними.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 були неправомірними та просить встановити наявність або відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень на встановлення проживання чи не проживання позивача за юридичною адресою.
Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження - це сукупність органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до статті 6 Закону вимоги державного виконавця є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
Вказані положення Закону кореспондується із вимогами Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5. Згідно п.п. 3.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна.
На підставі п.п. 3.2.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, якщо в процесі виконавчого провадження державному виконавцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт
Аналізуючи положення вказаних норм, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 -боржника у виконавчому провадженні, оскільки за результатом розгляду справи суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при проведенні державним виконавцем виконавчих дій щодо встановлення місця проживання позивача ОСОБА_1 -боржника у виконавчому провадженні, відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України:
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 вересня 2010 року.
Суддя Качур Р.П.