Категорія 2.29
про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі
"08" вересня 2010 р.№ 2а-6670/10/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Райз Агро» до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області про визнання розпорядження протиправним та його скасування,
06 вересня 2010 року позивач ТОВ «Луга-Райз Агро» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому посилається на таке. Розпорядженням голови Слов'яносербської РДА від 09.11.2006 № 413 на підставі заяви директора ТОВ «Луга-Райз Агро» від 12.10.2006 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ТОВ «Луга-Райз Агро» для спортивної риболовлі, розташованої на території Веселогірської сільської ради Слов'яносербського району. Проект відведення був погоджений зі всіма компетентними органами, отримав їх позитивні висновки та дозволи. Розпорядженням голови Слов'яносербської РДА від 18.12.2008 № 570 позивачеві було надано в оренду земельну ділянку площею 1,7153 га. На виконання вказаного розпорядження між позивачем і відповідачем було укладено договори оренди земельної ділянки від 23.12.2009 № 040942500075, № 040942500076. Розпорядженням голови Слов'яносербської РДА від 29.12.2009 № 647 до розпорядження від 18.12.2008 № 570 були внесені зміни, у зв'язку з чим між сторонами були укладені додаткові угоди від 28.01.2010 № 041042500002, № 041042500001. Розпорядженням голови Слов'яносербської РДА від 09.07.2010 № 276 було скасовано розпорядження від 29.12.2009 № 647, додаткові угоди від 28.01.2010 № 041042500002, № 041042500001 втратили чинність. Розпорядження відповідача прийнято з порушенням норм земельного та цивільного законодавства. Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Слов'яносербської РДА від 09.07.2010 № 276.
Розглянувши зазначений адміністративний позов, підстав для відкриття провадження по адміністративній справі суд не вбачає.
Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності зі ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративному суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, іншій суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом права власності на землі державної власності, згідно з ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Такими органами на місцях є, зокрема, районні державні адміністрації, повноваження яких в галузі земельних відносин визначені статтею 17 Земельного кодексу України. Зокрема, до таких повноважень відноситься й розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. В аналогічному порядку питання щодо повноважень районних державних адміністрацій врегульовані й Законом України «Про місцеві державні адміністрації», стаття 21.
Отже, районні державні адміністрації, яким законодавством делеговані повноваження від імені держави як власника землі розпоряджатися землями державної власності, мають рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вони вступають у відносини щодо розпорядження землею. Таким чином, приймаючи рішення щодо розпорядження землями державної власності та здійснюючи повноваження від імені власника землі, районні державні адміністрації не є суб'єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а виступають рівноправними суб'єктами земельних відносин, дії яких спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Крім того, провадження по справі не може бути відкрито також з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин» від 18 лютого 2010 року № 1914-VI, частину першу статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доповнено пунктом 6. Згідно внесених змін, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.
Згідно цього ж Закону, статтю 16 ГПК доповнено частиною восьмою такого змісту: «Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті».
Правовий спір між сторонами виник з приводу розірвання договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, вказаний позов підвідомчий господарському суду.
Провадження в адміністративній справі не може бути відкрито також з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України в рекомендаціях Президії № 04-06/15 від 02.02.2010 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням в галузі використання земель, врегульованих розділом VІІ Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру, у відносинах охорони земель, врегульованих розділом VІ ЗК України; у відносинах, визначених частиною 1 статті 16 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року № 1559-VI, та інших відносинах, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства, і відповідно, вирішення спорів, що виникають з цих правовідносин, не належить до компетенції господарських судів.
У визначенні юрисдикції господарських судів щодо вирішення спорів, які виникають із земельних правовідносин, господарським судам необхідно враховувати таке.
Господарським судам необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.
Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2,8, 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Згідно зі ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження по справі за вказаним адміністративним позовом позивачеві слід відмовити.
Керуючись ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадженні по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луга-Райз Агро» до Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області про визнання розпорядження протиправним та його скасування у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачеві право звернутися з вказаним питанням до суду на загальних підставах у порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Островська О.П.