вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09 серпня 2010 р.Справа №2а-7811/10/8/0170
(09:31 год) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , , при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Малого приватного підприємства "Ассоль"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання нечинним рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Давидов Євгеній Валентинович, довіреність б/н від 05.07.2010р. ;
від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м. Сімферополі №0007362303 від 28.04.2010р.
Ухвалою суду від 17.06.2010р. позовна заява була залишена без руху до 10.07.2010р. у зв'язку з ненаданням позивачем до позовної заяви доказів зі сплати судового збору, а також неналежним оформленням адміністративного позову, а саме- виготовлення бланку позову з підписом керівника підприємства, скріпленого печаткою підприємства із зазначенням дати підписання.
Ухвалами суду від 01.07.10 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем за результатами проведеної перевірки за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій неправомірно були засосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 12830,00 грн.за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), оскільки відповідачем неправомірно були витребувані при перевірці накладні після складання товарного звіту. Крім того, як зазначив позивач, при проведенні перевірки відповідач не дотримався вимог п. 11 ст. 3 зазначеного Закону, не зняв залишків з РРО, товарних звітів не перевіряв.
Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях (а.с.40), посилаючись, зокрема на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», згідно якої під господарською операцією визначено дію або подію, яка викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства, яка має відображатися в первинних документах, що підтверджують її здійснення. При цьому, до документів, які є підставою для оприбуткування товарів, як правило, зазначив відповідач у письмових запереченнях, є накладні та товарно-транспортні накладні. Отже, відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух ТМЦ, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерської звітності, за що до позивача по справі й були застосовані штрафні санкції в розмірі, передбаченому ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування, торгівлі та послуг».
Представник позивача у судовому засіданні 09.08.10 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.08.10 р. явку представника не забезпечив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд
Приватне підприємство «Ассоль» зареєстроване 19.03.1991р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (ідентифікаційний код 19012023) (перереєстрація 12.10.2009р. у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №635356.
Згідно довідки з ЄДРПОУ, виданої ГУС в АРК серії АА за №231888, видами діяльності підприємства за КВЕД є виробництво господарських та декоративних керамічних виробів, роздрібна торгівля іншими товарами для дому та оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору, кераміки, шпалерами та засобами для чищення.
Дозвіл на право розміщення об'єкту торгівлі виданий позивачу виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради за №106 23.12.2005р. на магазин-салон «Ассоль» в м. Сімферополі по вул. Гагаріна, 26 з режимом роботи з 09-00 по 18-00.
Позивачем в магазині здійснюється торгівля керамікою. Магазин використовується позивачем на підставі договору оренди приміщення №162 від 18.07.2007р., укладеного між позивачем та КП ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя, який був в подальшому пролонгований додатковими угодами до договору до 22.07.2011р.
19.04.2010р. ДПІ в м. Сімферополі на підставі направлення №862/23-3 від 12.04.2010р. була проведена планова перевірка за дотриманням ПП «Ассоль» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині в м. Сімферополі по вул. Гагаріна, 26. Згідно відмітки копія зазначеного направлення була вручена 19.04.2010р. товаровіду ОСОБА_2 в присутності якого проводилася перевірка.
За результатами перевірки відповідачем по справі був складений акт перевірки №003684, реєстраційний №0543/01/07/23/19012022 від 22.04.2010р. Перевірка здійснювалася в присутності товаровіду ОСОБА_2 Відповідно акту в процесі перевірки були встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування, торгівлі та послуг».
Відповідно до п. 2.2.14 акту на момент перевірки в магазині на реалізації знаходився товар на суму 6450,00 грн. Відповідно до п. 1,3,5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для проведення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. В ході перевірки товарно-транспортні накладні, податкові накладні, інші накладні та документи на зазначений товар не надані, чім порушений встановлений порядок обліку товарних запасів на складі та/або за місцем реалізації.
Відповідно до п. 4.1 товаровід зробив зауваження до акту та пояснив, що накладні на певні ТМЦ знаходяться в бухгалтерії підприємства.
За результатами перевірки 28.04.2010р. ДПІ в м. Сімферополі було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій №0007362303, згідно якого за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері громадського харчування, торгівлі та послуг» була нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12830,00 грн. на підставі ст. 21 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач, не погодившись із застосуванням до нього штрафних санкцій на суму 12830,00 грн. рішенням ДПІ у м. Сімферополі № 0007362303 від 28.04.10 р. й звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у м. Сімферополі є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Що стосується правомірності повноважень посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявністю торгових патентів та ліцензій магазину в м. Сімферополі по вул. Гагаріна, 26, діяльність в якому здійснює ПП «Ассоль», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону № 509.
Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону № 509).
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону № 509).
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону № 509).
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.
У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Порядок складання плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіку перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".
При цьому формування основи квартального плану-графіку проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.
Судом встановлено, що складання зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) (далі Закон № 265) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію:
- планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265);
- планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265);
- позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).
Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону № 509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону №509).
Відповідачем в направленні на перевірку від 12.04.10 р. № 862/23-3 строком дії з 12.04.10 по 30.04.10 зазначений вид перевірки - планова.
За характером перевірки, яку провели посадові особи ДПА в АРК на підставі направлень ДПІ в м.Сімферополі, ця перевірка не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Перевірка, яку провели посадові особи ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509.
Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналу направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
В матеріалах справи наявна копія направлення на перевірку від 12.04.10 р. № 862/23-3, в яких, як вже зазначив суд, міститься дата та підпис товаровіду ОСОБА_2, які свідчать про ознайомлення 19.04.10 р. уповноваженої особи підприємства з направленням на перевірку та про отримання копії направлення на перевірку від 12.04.10 р. № 862/23-3.
Доказів видання та направлення позивачу наказу про проведення позапланової перевірки відповідачем не надано.
Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону №509 ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у зв'язку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення, однак це не впливає на суть прийнятого судом рішення про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням № 0007362303 від 28.04.10 р., суд зазначає наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 996).
Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
-назву документа (форми);
-дату і місце складання;
-назву підприємства, від імені якого складено документ;
-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).
У відповідності із п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон України №265) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що відповідно до наказу директора ПП «Ассоль» № 1 від 05.01.09 р. “Про облікову політику підприємства” на головного бухгалтера підприємства покладений обов'язок ведення бухгалтерського обліку господарських операцій і подій.
При цьому, відповідно до п.20 зазначеного наказу кожні 10 днів товарознавець складає в 2-х примірниках товарний звіт, де у міру вступу і реалізації товару в сумовому вираженні відображує рух товару, один примірник звіту з прибутково-видатковою документацією здається в бухгалтерію, другий з відміткою бухгалтера залишається в магазині (а.с.35).
Під час проведення перевірки 19.04.10 р. бухгалтер підприємства присутній не був, як саме й директор, про проведення перевірки ДПІ в м. Сімферополі своєчасно позивача не повідомляла. Отже, особи, відповідальної за видачу первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства, із архіву підприємства на час перевірки не було.
Таким чином, позивач не мав можливості надати на вимогу працівників контролюючого органу документів, пов'язаних з товарообігом.
Суд зазначає, що окрім бухгалтера ПП «Ассоль» ніхто на даному підприємстві не мав повноважень надавати посадовим особам ДПІ в м. Сімферополі АРК документів, пов'язаних з товарообігом позивача. Зазначене підтверджується, зокрема, долученими до матеріалів справи посадовими інструкціями головного бухгалтера підприємства та товарознавця (завідувача магазину).
Суд зазначає, що для вирішення спору по суті, необхідно визначити чи існували у позивача оригінали документів на товар, що підтверджують їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства у сумі 6415,00 грн., що знаходився в салоні-магазині «Ассоль» по вул. Гагаріна, 26 в м. Сімферополі, які перелічені в відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ), копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 76).
Позивачем у ході судового розгляду справи було надано суду товарні звіти та накладні, які підтверджують переміщення зазначених в відомості товарів з дрібнооптового складу до Салону-магазіну «Ассоль» (а.с.10-32).
Згідно до п.п. 1, 11, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Представником позивача в судовому засіданні 09.08.10 суду надані письмові пояснення про порядок обліку товарів на місці їх реалізації, в яких зазначено, що кожні 10 днів завідуючий складом та директор магазину складають матеріальні звіти з додаванням накладних та передають їх добухгалтерії підприємства. Перед складанням товарного звіту всі прибуткові та видаткові документи перевіряються та сортуються за видами операцій. Прибуткова частина товарного звіту заповнюється матеріально-відповідальною особою на підставі первинних документів: накладних на внутрішнє переміщення. Видаткова частина товарного звіту заповнюється на підставі документів, які містять інформацію про реалізацію товарів покупцями, Z-звітів РРО. Заповнення товарного звіту завершується записом про кількість доданих первинних документів і підписом матеріально-відповідальної особи.
Таким чином, на думку суду, залучені до справи документи підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів, що виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування, торгівлі та послуг".
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції Рішенням про застосування штрафних санкцій № 0007362303 від 28.04.10 р. на суму 12830,00 грн.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
За таких обставин суд вважає, що рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК про застосування до ПП “Ассоль” штрафних санкцій №0007362303 від 28.04.10 р. на суму 12830,00 грн. слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 09.08.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 16.08.10 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК про застосування до Приватного підприємства «Ассоль» штрафних (фінансових) санкцій №0007362303 від 28.04.10 р. на суму 12830,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ассоль» (95043, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 26, р/р 26004023004154 в ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 19012023) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.