07 вересня 2010 р. № 42/210-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,
суддів:Бернацької Ж.О.,
Кролевець О.А.,
розглянув
касаційну скаргу Приватної фірми "АПІЯ"
на рішеннягосподарського суду Харківської області від 01.06.2010р.
у справі№42/210-09
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД"
доПриватної фірми "АПІЯ"
простягнення 22904,72грн.,
та за зустрічним позовом Приватної фірми "АПІЯ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД"
прозобов'язання виконати господарське зобов'язання та прийняти нереалізований товар на суму 10043,24грн.,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України О. Шульги від 03.09.2010р. №02.02-10/421 у зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді - Бернацька Ж.О., Кролевець О.А. для перегляду в касаційному порядку даної справи.
За участю представників:
- позивача: Калюжна Н.В., дов. б/н від 24.04.2009р.;
- відповідача: Гуляницький К.Е., дов. б/н від 12.08.2009р.
У липні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "АПІЯ" про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 25379,31грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 658,18грн., та судові витрати.
У грудні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з уточненнями позовних вимог, з проханням стягнути заборгованість на суму 22904,72грн., в т.ч. основна заборгованість - 22180,65грн., інфляційні втрати - 554,52грн., 3% річних - 169,55грн.
У квітні 2010р. Приватна фірма "АПІЯ" звернулася до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" про зобов'язання виконати господарське зобов'язання та прийняти нереалізований товар на суму 10043,24грн., та стягнути судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2010р. у справі №42/210-09 (суддя Яризько В.О.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватної фірми "Апія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКО ФАРМ ЛТД" основну заборгованість у сумі 12795,24грн., інфляційні втрати в сумі 322,43грн., 3% річних у сумі 96,75грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 132,14грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,5грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Приватної фірми "АПІЯ" на користь державного бюджету штраф у сумі 1700грн. на підставі п.5 ст.83 ГПК України.
Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Приватна фірма "АПІЯ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2010р. у справі №42/210-09 і справу направити на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 13.10.2006р. між ТОВ "Марко Фарм ЛТД" (постачальник) та ПФ "Апія" (покупець) був укладений договір №89/1 PF на поставку товару, за умовами якого постачальник передає продукцію фірми Pierre Fabre Dermo-Cosmetique (товар), а покупець приймає у власність зазначений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі.
Як зазначена місцевим господарським судом, позивач у позовній заяві вказав про поставку відповідачу товару на загальну суму 23317,17грн. за видатковими накладними №15890 від 13.05.2008р. на суму 1477,14грн., №15892 від 13.05.2008р. на суму 1206,29грн., №20316 від 10.06.2008р. на суму 1307,08грн., №20317 від 10.06.2008р. на суму 1099,92грн., №20328 від 10.06.2008р. на суму 1109,23грн., №20329 від 10.06.2008р. на суму 739,97грн., №22428 від 24.06.2008р. на суму 2908,82 грн., №22452 від 24.06.2008р. на суму 2288,96грн., №25013 від 15.07.2008р. на суму 1957,81грн., №25035 від 15.07.2008р. на суму 2099,77грн., №25944 від 22.07.2008р. на суму 667,91грн., №25946 від 22.07.2008р. на суму 215,93грн., №28345 від 12.08.2008р. на суму 1185,16грн., №28346 від 12.08.2008р. на суму 1136,41грн., №29167 від 19.08.2008р. на суму 1272,91грн., №29168 від 19.08.2008р. на суму 825,01грн., №29184 від 19.08.2008р. на суму 1096,22грн., №29186 від 19.08.2008р. на суму 722,63грн.
При цьому, місцевим господарським судом вказано, що позивач надав лише видаткові накладні: №25035 від 15.07.2008р. на суму 2099,77грн., №25013 від 15.07.2008р. на суму 1957,81грн., №25946 від 22.07.2008р. на суму 215,93грн., №25944 від 22.07.2008р. на суму 667,91грн., №29168 від 19.08.2008р. на суму 825,01грн., № 29167 від 19.08.2008р. на суму 1272,91грн., №28346 від 12.08.2008р. на суму 1136,41грн., №28345 від 12.08.2008р. на суму 1185,16грн., №29186 від 19.08.2008р. на суму 722,63грн., №29184 від 19.08.2008р. на суму 1096,22грн., із зазначенням, що решта видаткових накладних, зазначених у позові, у позивача відсутні, оскільки втрачені при переїзді.
Судом першої інстанції також з'ясовано, що заперечуючи проти отримання товару по відсутнім накладним, відповідач за первісним позовом повернув товар на суму 199,82грн., поставлений за накладною №22428 від 24.06.2008р., що підтверджується накладною на повернення товару №r40.16.01.2009/557/В від 16.01.2009р.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд визнав доведеною поставку позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом товару на загальну суму 14088,58грн., зі ствердженням про недоведення позивачем за первісним позовом поставки решти товару.
При цьому, місцевий господарський суд не прийняв до уваги посилання позивача за первісним позовом на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008р., внаслідок його непідписання повноважною особою відповідача за первісним позовом.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідач повернув товар на суму 1293,34грн., що підтверджується накладними на повернення від 16.01.2009р. №r40.16.01.2009/556/В на суму 68,6грн., №r157.16.01.2009/508/В на суму 962,03грн., №r1.16.01.2009/500/В на суму 62,89грн., №r40.16.01.2009/557/В на суму 199,82грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість отриманого від позивача за первісним позовом та неоплаченого відповідачем за первісним позовом товару складає 12795,24грн.
Поряд з цим, місцевим господарським судом зазначено, що за умовами п.5.3, п.2.2.9 договору оплата товару здійснюється по мірі реалізації, не пізніше одного дня з моменту надання звіту про реалізований товар - один раз в 7 календарних днів.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що у п.10.4 договору сторони погодили дострокове розірвання договору за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за один місяць.
Як встановлено місцевим господарським судом, листом від 03.12.2008р. позивач за первісним позовом повідомив про свої наміри достроково розірвати договір у зв'язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором з запропонуванням останньому підготувати залишки продукції для повернення.
Водночас, місцевим господарським судом зазначено, що сторони не заперечують відносно припинення позивачем за первісним позовом поставки товару з січня 2009р. відповідачу за первісним позовом, вказавши про розірвання договору, та часткове повернення відповідачем за первісним позовом 16.01.2009р. (після отримання листа позивача за первісним позовом) товару на суму 1293,34грн. без повернення решти товару та без його оплати.
Поряд з цим, встановив, що договором не передбачено строки оплати товару в разі розірвання договору та наявності нереалізованого товару на момент його розірвання, місцевий господарський суд, пославшись на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, вказав про направлення позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом претензії №03/09-104 від 16.03.2009р. на оплату товару, отриманої останнім 26.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, дійшов висновку, що кінцевий строк оплати товару настав 02.04.2009р., однак відповідач за первісним позовом не оплатив отриманий товар та не повернув його.
Водночас місцевим господарським судом зазначено, що договір розірваний між сторонами з січня 2009р., але відповідач за первісним позовом більше ніж один рік не вчинив жодної дії щодо повернення товару або оплати його вартості.
Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст.ст.526, 610, 611, частин 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом вартості отриманого товару на суму 12795,24грн., кінцевий строк оплати якого - 02.04.2009р., відмовивши останньому у стягненні основної заборгованості за поставку товару на суму 9385,41грн., як документально недоведеної.
Поряд з цим, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, перевірив здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату товару на суму 12795,24грн., за період 03.04.2009р. по 03.07.2009р., відповідно становить 322,43 грн. та 96,75грн., внаслідок чого відмовив позивачу за первісним позовом в задоволенні решти позовних вимог.
При цьому, місцевим господарським судом зазначено про відмову у задоволенні зустрічного позову з вищенаведених підстав.
Проте зазначені висновки суду першої інстанції є передчасними з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним господарським судами всупереч приписів ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи довіреностям на отримання товару за вказаними накладними, не витребувано податкових накладних та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період та не надано їм належної правової оцінки.
Як зазначено судом першої інстанції, у п.10.4 договору сторони погодили дострокове розірвання договору за умови письмового повідомлення про це іншої сторони за один місяць.
Однак місцевий господарський суд, всупереч приписів ст.43 ГПК України не надав належної правової оцінки вказаним договірним умовам, та не з'ясував на підставі належних та допустимих доказів, чи направляв позивач за первісним позовом свій лист від 03.12.2008р. відповідачу про наміри дострокового розірвання договору, а також не з'ясував дотримання сторонами приписів ст.ст.651-652, 654 Цивільного кодексу України, 188 Господарського кодексу України.
Водночас визнав договір розірваним з січня 2009р. зі стягненням внаслідок чого з відповідача за первісним позовом вартості товару, інфляційних та 3% річних суд не врахував приписів ст.653 Цивільного кодексу України.
Викладене свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції щодо повідомлення позивачем за первісним позовом відповідача за первісним позовом про вказані наміри та, відповідно, й про розірвання договору, без зазначення дати, з якої він є розірваним.
Крім того, суд першої інстанції, пославшись на умови п.5.3 договору, яким оплата товару здійснюється по мірі реалізації, не пізніше одного дня з моменту надання звіту про реалізований товар, всупереч приписів ст.43 ГПК України не з'ясував на підставі належних та допустимих доказів, чи надав відповідач за первісним позовом позивачу за первісним позовом звіти про реалізований товар, та чи був цей товар взагалі реалізований відповідачем за первісним позовом.
Враховуючи вищевикладене, передчасними є висновки суду і щодо зустрічних позовних вимог.
Натомість неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, дати належну правову оцінку усім документам у справі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватної фірми "АПІЯ" задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2010р. у справі №42/210-09 скасувати, справу №42/210-09 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:С. Владимиренко
Судді: Ж. Бернацька
О. Кролевець