Справа № 2-2847/10
02 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Бондар О.П.
розглянувши у відкритому попередньому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики посилаючись на те, що 21.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичив у позивача 35 000 грн. Повернення грошових коштів повинно було відбуватись щомісячно рівними частинами по 10% від суми боргу (по 3 500 грн.), остаточний термін повернення 21.10.2010 року. Відповідач частково погасив борг, але у відповідача залишилась заборгованість у сумі 21 000 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями повернути борг, але відповідач ніяк не реагує. Тому позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21 000 грн. та судові витрати.
В попередньому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21 000 грн., 210 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідач в попередньому засіданні позов визнав та не відмовляється повернути суму боргу в розмірі 21 000 грн.
Відповідно до частини 4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладання мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174,175 цього Кодексу.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 21 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 суму 35 000 грн., що підтверджується розпискою від 21.10.2009 року (а.с.6). Дану суму боргу відповідач зобов'язався повертати щомісячно по 10% від суми 35 000 грн. та повернути до 21.10.2010 року.
В попередньому засіданні встановлено, що дійсно відповідач перестав сплачувати грошові кошти на погашення боргу за договором позики від 21.10.2009 року в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, але ОСОБА_2 не відмовляється від того, що дійсно існує борг і його необхідно сплачувати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки, відповідач в добровільному порядку не сплачує позивачу суму боргу, тому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу в розмірі 21 000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 210 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 131, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21 000 грн., 210 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
До суду може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя