Справа № 2-2518/10
10 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарях Арюліній А.С., Бондар О.П.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за позовом Дніпровської районної в м. Києві ради до ОСОБА_1 про виселення з самовільно зайнятого нежитлового приміщення ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення з самовільно зайнятого нежитлового приміщення посилаючись на те, що в 1969 році було збудовано будинок по АДРЕСА_1, який раніше належав до Дарницького району м. Києва. У вищевказаному будинку є 133,7 км. м. нежитлових приміщень, в тому числі нежитлове приміщення на дев'ятому поверсі № 70, площею 15.7 кв.м. У 2001 році будинок АДРЕСА_1 було територіально віднесено до Дніпровського району м. Києва та рішенням Київміськради нежитлові приміщення передано у комунальну власність територіальної громади Дніпровського району м. Києва. Нежитлове приміщення площею 15,7 кв.м. було надано в оренду відповідачу, який за час оренди самовільно заклав вхід до нього з боку сходової клітини та зробив вхід з коридору своєї квартири № 71. Тому позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення № 70, загальною площею 15,7 кв.м., по АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача провести за свій рахунок відбудовні роботи по відновленню входу у нежитлове приміщення № 70 з боку сходової клітини та ліквідувати вхід з своєї квартири.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він є винахідником і йому рішенням Дарницької райдержадміністрації було надано нежитлове приміщення №70 по АДРЕСА_1 Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Крім своєї квартири ОСОБА_1 користується нежитловим приміщенням, яке розташоване поряд з своєю квартирою, в якому раніше був розташований радіовузол площею 15,7 кв.м.
Наполягаючи на позові представник позивача пояснив, що раніше будинок по АДРЕСА_1 територіально був віднесений до Дарницького району м.Києва. В подальшому при формуванні нових районів в 2001 році вул. Флоренції територіально була віднесена до Дніпровського району, а радіовузол перейшов до комунальної власності Дніпровської районної громади м. Києва.
Так дійсно, рішенням № 208\1642 від 27.12.2001 року була сформована власність територіальних громад районів м. Києва, а будинок АДРЕСА_1 був віднесений до власності Дніпровської районної громади, що підтверджується копією рішення (а.с.6-8).
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 пояснив, що спірне нежитлове приміщення йому було надано як винахіднику в користування. Між його квартирою та спірною кімнатою була вбудована шафа, яку він демонтував, та заклав двері зі сходової клітини. Спірним приміщенням він користується на законних підставах, виселений не може бути, оскільки без згоди мешканців неможна вчиняти будь-які дії відносно допоміжних приміщень.
Рішенням № 129 від 14.03.88 року (а.с.57) ОСОБА_1 було надано в орендне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 для розміщення робочої кімнати та фотолабораторії для індивідуальної трудової діяльності. На підставі вказаного рішення був виданий ордер на право зайняття нежитлового приміщення (а.с.62).
На підтвердження законності заняття нежитлового приміщення відповідачем не надано жодного доказу на виконання ст. 60 ЦПК України. Договору оренди нежитлового приміщення з власником, а саме : Дніпровською радою м. Києва не укладав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, будучи власником нежитлового приміщення площею 15,7 кв.м. Дніпровська в м. Києві рада позбавлена можливості користуватися своїм майном, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 131, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов Дніпровської районної в м. Києві ради до ОСОБА_1 про виселення з самовільно зайнятого нежитлового приміщення задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення № 70 по АДРЕСА_1 площею 15,7 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_1 провести за власний рахунок відбудовні роботи по відновленню входу у нежитлове приміщення площею 15,7 кв.м. з боку сходової клітини та відбудовні роботи по ліквідації входу з боку квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської районної в м. Києві ради 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя