Справа № 420/6246/23
27 червня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) питання про витребування додаткових доказів,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного воєнізованого гірничорятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (як правонаступник Миколаївського ВГРЗ ДСВГРС МНС) в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Державного воєнізованого гірничорятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо надання ОСОБА_1 довідки про проходження служби у підрозділах цивільного захисту;
- зобов'язати Державний воєнізований гірничорятувальний загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій видати ОСОБА_1 довідку такого змісту:
« ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 09.02.2006 по 02.02.2010, проходив службу у підрозділі цивільного захисту (Миколаївському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства надзвичайних ситуацій України) на посадах керівного та рядового складу».
Провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27.06.2023 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Предметом розгляду у вказаній справі є питання щодо підтвердження чи спростування факту проходження позивачем з 09.02.2006 по 02.02.2010 рр. служби у підрозділах цивільного захисту (Миколаївському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства надзвичайних ситуацій України).
Під час дослідження матеріалів справи у суду виникли необхідність з'ясування обставин справи, відомості про які в наявних матеріалах справи відсутні.
З огляду на вказане, з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, суд вважає за доцільне розглянути питання щодо витребування з ОСОБА_1 додаткових доказів:
- належним чином завірена копія трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Розглянувши питання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа "Мороз та інші проти України").
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Ейрі проти Ірландії), (Станєв проти Болгарії). Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Претто та інші проти Італії). Вимога справедливості застосовується до проваджень узагалом і не обмежується слуханнями (Стрен Грік Рифайнеріз і Стратіс Андреадіс проти Греції, § 49).
В свою чергу, органи державної влади мають забезпечувати виконання вимог "справедливого суду" Конвенції у кожній окремій справі (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів), § 33).
Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були "заслухані", тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, "суд" має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Краска проти Швейцарії, Ван де Гурк проти Нідерландів, Перез проти Франції).
Право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (Krиmбш and Others v. the Czech Republic, § 42; Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), § 26), за необхідності, отримати відкладення справи (Yvon v. France (Івон проти Франції), § 39).
Довіра сторін суду заснована на знанні того, що у них була можливість висловити погляди щодо кожного документа у справі (у тому числі документи, що суд отримав за своїм клопотанням: K.S. v. Finland (К. С. проти Фінляндії), § 22) (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 29; Pellegrini v. Italy (Пеллеґріні проти Італії), § 45).
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
На підставі вищенаведеного законодавчого положення, 06 лютого 2019 року Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у справі №810/4103/18 (постанова від 16.05.2019 року) щодо обов'язку суду дотримуватись принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.
«Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на встановленому частиною 3 статті 2 КАС України принципі офіційного з'ясування всіх обставин справи, який полягає у активній ролі суду щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, в тому числі і в частині збирання та витребування доказів судом з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України)».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року по справі №810/3465/18.
«Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений у ч.4 ст.9 КАС України, зобов'язує суди вживати заходи для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (ч. 3 ст. 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (ст. 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.
Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. У ч.5 ст.77 КАС України встановлено, що у випадку не надання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В той же час, у ст.80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи, шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов'язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу».
За таких обставин, враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України щодо обов'язковості врахування правових висновків Верховного Суду, з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі суд доходить висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
З метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі, враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України щодо обов'язковості врахування правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про необхідність витребування з ОСОБА_1 належним чином завірених копій вищезазначених матеріалів.
Керуючись ст. 2-9, 72-80, 94, 242, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд,
Витребувати з ОСОБА_1 додаткові докази:
- належним чином завірену копіютрудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду по справі оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.