Справа № 540/369/22
26 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
На розгляді Херсонського окружного адміністративного суду перебував адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі -відповідач), в якому позивачка просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.09.2021 року № 00138890706 на загальну суму 23800 гривень та податкове повідомлення рішення від 06.09.2021 року № 00138880706 на загальну суму 25 гривень.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
Позивачка зазначає, що відповідно до Акта фактичної перевірки проведеною представниками ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі у відношенні ФОП ОСОБА_1 було винесено: податкове повідомлення - рішення від 06.09.2021 року 00138890706 на загальну суму 23800 грн. та податкове повідомлення рішення від 06.09.2021 року № 00138880706 на загальну суму 25 грн..
З прийнятими рішеннями позивачка не погоджується та вказує, що перевірка відбувалася за її відсутності, а оформлений належним чином наказ, як і посвідчення представників органів державної податкової служби їй не демонструвалися та не вручалися.
При цьому, позивачка наполягає на відсутності підстав у контролюючого органу для проведення відповідної фактичної перевірки, що закріплені пп.80.2.1 Податкового кодексу України. В той же час, акт перевірки складено у присутності неповнолітньою особи, яка в свою чергу такий акт не підписала, чим не підтвердила факту проведення розрахункової операції.
Також позивачка наполягає на тому, що підакцизний товар не продавався взагалі, а зазначене в акті перевірки не відповідає дійсності.
Не погоджуючись з прийнятими оскаржуваними рішеннями позивачка звернулася до ДПС України щодо їх оскарження, але, у визначений Податковим кодексом України 30-денний строк відповіді так і не отримала.
Вказані вище обставини, на переконання позивачки, свідчать про незаконність проведеної перевірки, порушення порядку її проведення і як наслідок прийняття нечинних рішень.
Відзив на позовну заяву обгрунтовано наступним
Уважно дослідивши положення позовної заяви ФОП ОСОБА_2 , Головне - управління ДПС в Одеській області не погоджуються з виставленими позовними вимогами, вважає доводи Позивача необґрунтованими та повністю безпідставними у зв'язку з наступним.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України (далі ПК України) - Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після процедур митного контролю та/або митного оформления. Віддповідно до ч. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право праводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі на підставі наказу від 28.07.2021 року №818-ж1 проведена фактична перевірка магазину, що належить ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 16.08.2021 №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлені факти продажу алкогольних напоїв (14.08.2021 року здійснена реалізація пива «Carlsberg», місткістю 0,5 л, у металевій банці за ціною 25 грн.) без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО), чим порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями. Також перевіркою встановлено факти зберігання тютюнових виробів, відображених на фото, яке є додатком до акта перевірки, в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, продажу у магазині алкогольного напою (14.08.2021 здійснена реалізація пива «Carlsberg», місткістю 0,5 л, у металевій банці за ціною 25 грн.) у невизначеному для цього місця торгівлі (місце торгівлі алкогольними напоями не обладнане РРО, в якому фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв), чим порушено вимоги статті 15, 15- 3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень, (далі Закон №481). Перевірка проведена у присутності ФОП ОСОБА_1 , яка підписала акт перевірки без зауважень.
За розглядом акта перевірки ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на загальну суму 23825 грн., а саме: 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв у невизначеному для цього місці, 17000 грн. за зберігання тютюнових виробів в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру (ППР від 06.09.2021 №00138890706); 25 грн. (25 грн. х 100%) за наступне вчинене порушення щодо непроведення розрахункової операції через РРО (ППР від 06.09.2021 №00138880706).
Відповідь на відзив обгрунтовано наступним
15.06.2023 року від позивачки надійшов документ зі назвою «Заперечення на відзив» від 08.06.2023 року. Однак в додатках до цього документах відсутні докази його направлення відповідачу, відповідно до вимог ч.4 ст. 162 КАС України. За таких обставин, судом не може бути враховано даний документ та викладені у ньому доводи та міркування під час ухвалення рішення.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 року, адміністративну справу №540/369/22 передано на розгляд судді Стефанову С.О.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
30.05.2023 року від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕП/19756/23).
15.06.2023 року від позивачки надійшли заперечення на відзив з додатками (вхід. №19480/23).
16.06.2023 року від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи з додатками (вхід. №19369/23).
Станом на 26 червня 2023 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 22.05.2019 року, основним видом діяльності якої є: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с.4).
Працівниками Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі наказу від 28.07.2021 року №818-ж1 та направлень від 13.08.2021 року №1779 та №1780 проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 16.08.2021 року №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 (надалі - Акт №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 ) (а.с.5-6).
З тексту Акта №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , вбачається, що при проведенні перевірки від платника податків присутнім був ОСОБА_3 , особу якого перевіряючими встановлено зі слів.
В ході проведення перевірки, перевіряючими встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 вимог:
- статті 153 Закону №481 продаж алкогольних напоїв тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі (місце торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами не обладнане РРО, в якому фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв тютюнових виробів);
- статті 15 Закону №481 - зберігання тютюнових виробів в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру;
- - п. 1 ст. 3 Закону №265, а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій при продажу алкогольних напоїв/тютюнових виробів.
У пункті 4.5 Акта №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 у якості додатків до нього вказано: акт РРО, акт відмови, фотофіксація, проте, відповідні додатки відповідачем до суду не надано.
Також, з тексту Акта №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 вбачається, що присутній при перевірці від платника податків ОСОБА_3 від надання заперечень та підписання Акта відмовився.
За результатом розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняті податкові повідомлення рішення від 06.09.2021 року №00138890706 про застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону №481 на загальну суму 23800 грн., у тому числі: 17000 грн. за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру та 6800 грн. за здійснення продажу алкогольних напоїв тютюнових виробів у невизначеному для цього місці торгівлі, яке не обладнане реєстратором розрахункових операцій, в якому фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв/тютюнових виробів та №00138880706 відповідно по п. 1 ст. 17 Закону №265 у розмірі 25 грн. (100% вартості проданих товарів, які не проведені через РРО) (а.с.7-8).
05.10.2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до ДПС України із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 06.09.2021 року №00138890706 та №00138880706 (а.с.9 на звороті-10).
Рішенням ДПС України від 28.10.2021 року №7215/8/21-22-20-01-05 у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 фактично відмовлено (а.с.51-52).
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України та який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Дана норма ПК узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 року у справі №320/8042/21.
У відповідності до підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Отже, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред'явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
В той же час, суд враховує правову позицію, викладену в постанові ВП ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до якої неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Зі змісту відзиву на позовну заяву та тексту рішення ДПС України від 28.10.2021 року №7215/8/21-22-20-01-05, вбачається, що перевірка була проведена в присутності ФОП ОСОБА_1 , якій перевіряючими було пред'явлено службові посвідчення, а також надано копію наказу на проведення перевірки та направлення.
Однак, вказані твердження спростовуються наявним у матеріалах справи Актом №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , з якого вбачається, що від платника податків присутнім був ОСОБА_3 (а.с.5).
Суд зауважує, що відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.05.2006 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_1 (а.с.13 на звороті).
Таким чином, станом на день проведення перевірки, а саме 14.08.2021 року, ОСОБА_3 не досяг повноліття та не міг вважатися посадовою (службовою) особою або уповноваженим представником платника податків ФОП ОСОБА_1 , за відсутністю доказів оформлення відповідних трудових відносин між вказаними суб'єктами, доказів чого відповідачем до суду не надано.
Відповідно до абз. 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.
Відповідний акт відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до абз. 4, 5 пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Суд зауважує, що у Акті №3103/21/22/РРО/3136109521 перевіряючими зроблено помітки про відмову від підписання акта перевірки, однак, ані сам акт відмови від підписання, ані докази його направлення платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ України, відповідачем не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд констатує факт порушення посадовими особами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі порядку проведення перевірки.
Щодо суті зафіксованих у Акті №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 порушень, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2021 року №00138880706 (а.с.8) до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25,00 грн., відповідно по п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року у розмірі 25 грн. (100% вартості проданих товарів, які не проведені через РРО) (а.с.7-8).
При цьому, з Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 16.08.2021 року №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_4 (а.с.9), вбачається, що за порушення вимог: п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстратор розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами) непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій. За вказане порушення передбачено застосування фінансової санкції згідно п.1 ст.17 вказаного Закону у розмірі: 10% вартості проданих товарів перше порушення та 100% вартості проданих товарів за кожне наступне вчинене порушення: (Акт фактичної перевірки від 16.08.2021 №3093/21/22/РРО/ НОМЕР_1 ) 25,00 х 100% 25,00 грн.. Також, у рішенні ДПС України від 28.10.2021 року №7215/8/21-22-20-01-05 та у відзиві на дану позовну заяву, відповідачем вказано про існування факту продажу 14.08.2021 року алкогольних напоїв, а саме пива «Carlsberg», місткістю 0,5 л, у металевій банці за ціною 25 грн.
В той же час, з Акту №3103/21/22/РРО/3136109521 судом вбачається, що 14.08.2021 року інспектором особисто придбано сидр «Somersby» яблуко 0,95 літра вміст спирту 4,7% за ціною 50,00 грн..
Таким чином, судом встановлено існування розбіжностей у придбаних без застосування РРО товарах та їх вартістю, що зазначені в Акті №3103/21/22/РРО/3136109521 та Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 16.08.2021 року №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , які суттєво впливають на правильність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.09.2021 року №00138880706.
Щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн. відповідно до положень ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до єдиного реєстру, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
У статті 1 Закону №481/95-ВР наводяться такі поняття:
місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР, зокрема передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, з метою вірного визначення розміру фінансових санкцій за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до єдиного реєстру, необхідним є встановлення вартості кожної одиниці товару, яка знаходиться в такому місці зберігання, а також їх кількості.
З Акта №3103/21/22/РРО/3136109521 вбачається, що на підтвердження факту зберігання ФОП ОСОБА_1 тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до єдиного реєстру, перевіряючими здійснено фотофіксацію. В той же час, як відповідні матеріали фотофіксації, так і будь-які описи виявленої продукції, до суду відповідачем на підтвердження існування вищевказаного порушення надано не було.
Таким чином, матеріали справи не містять чітко зафіксованого факту, підтвердженого належними та допустимими доказами, зберігання позивачем тютюнових виробів поза місцем їх зберігання.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В той же час, відповідачем не надано до суд належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження здійснення безпосередньо ФОП ОСОБА_1 або ж у приміщенні де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_5 , торгівлі алкогольними напоями 14.08.2021 року, зокрема й тих, що зазначені у якості додатків до Акта №3103/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи виявлені судом процедурні порушення при проведенні перевірки, а також відсутність належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень, описаних у Акті №3103/21/22/РРО/3136109521, зважаючи на ненадання контролюючим органом: наказу на проведення перевірки, направлень на проведення перевірки, актів про відмову у підписі у направленні на перевірку та відмову від підписання акта перевірки, доказів їх направлення платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ України, приймаючи до уваги ненадання додатків до Акта №3103/21/22/РРО/3136109521, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак, зазначені податкові - повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 2270 грн. 00 коп., згідно квитанції №36 від 10.01.2022 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за №00138890706 від 06.09.2021 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23800 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за №00138880706 від 06.09.2021 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 гривень.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пр-т. Ушакова, 75, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ: 43995495).
Суддя С.О. Cтефанов