Справа № 420/13487/22
26 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» (код ЄДРПОУ 42430532; адреса: Столичне шосе, буд. 98, м. Київ, 03045) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та рішення про коригування митної вартості товарів, -
23 вересня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500020/2022/000247 від 25 березня 2022 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000183/1 від 25 березня 2022 року;
стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» судові витрати у розмірі 14962,00 грн., в тому числі: судовий збір у розмірі 4962,00 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від адміністративна справа № 420/13487/22 розподілена на суддю Глуханчука О.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 р. (суддя Глуханчук О.В.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ст. 262 КАС України).
13.10.2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
17.10.2022 року позивач подав суду відповідь на відзив, а 18.10.2022 року - клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2023 року звільнено з посади суддю Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду № 270 від 10.03.2023 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/13487/22.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 року визначено головуючого суддю Аракелян М.М. для розгляду справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року прийнято до провадження справу та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товарів за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, та не містять розбіжностей, що призвело до додаткового нарахування позивачу мита та митних платежів, чим порушується його право на сплату митних платежів за ціною контракту.
У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022, а саме: 1) відповідно до п. 5.3 контракту передплата за поставлений товар здійснюється частинами, проте в інвойсі та інших супровідних документах не зазначено інформацію про умови оплати за товар (передплата/післяплата). Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар, при цьому жодного платіжного документу декларантом не надано; 2) у наданому до митного оформлення прайс-листі зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR; 3) відповідно до наданої до митного оформлення специфікації поставка товару здійснюється на умовах CFR ODESSA. Документи, що підтверджують вартість фрахту та транспортні витрати до митного оформлення не надавались; 4) у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR. Крім того не зазначено період, на який дійсна дана пропозиція. На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 25.03.2022 митному органу надісланий пояснювальний лист одержувача товару та уповноваженою особою, листом від 24.03.2022 №2403/1 інформовано митний орган про відмову надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості у продовж 10 діб. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржувані рішення відповідача та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів. Умови оплати визначені зовнішньоекономічним контрактом, розбіжності у числових значеннях митної вартості та, відповідно, правові підстави для коригування митної вартості відсутні. Позивачем був поданий до митного органу прайс-лист, який не містить розбіжностей у числових значеннях заявленої митної вартості. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів та не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. У ціну товару, яка заявлена у митній декларації, включена вартість перевезення, а Товариство не зобов'язано окремо надавати митному органу документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо це не впливає на числове значення митної вартості товарів. Числові значення митної вартості у комерційній пропозиції та інших документах не містять розбіжностей.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» провадить господарську діяльність за основним методом - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; інші види діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах.
25.08.2020 року між TIRELINK CO.LTD (продавець) та ТОВ «МПК ТАЕРС» (покупець) укладено контракт № 20MPK-TRS, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити на користь покупця товар - шини.
Декларантом з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним договором товару була подана до Одеської митниці митна декларація № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022 року, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: сертифікат відповідності від 22.03.2022; пакувальний лист від 29.10.2021; комерційний інвойс № 21HFMPK012D-TBR від 29.10.2021; коносамент COSU6317256290 від 05.11.2021; сертифікат про походження товару № 21C3705B0820/00718 від 01.11.2021; комерційна пропозиція від 28.10.2021; видаткова накладна від 26.01.2022; прайс-лист від 29.10.2021; експертний висновок № 20-06/03-2022 від 23.03.2022; специфікація № 1 від 29.10.2021; додаткова угода до Контракту № 1 від 01.11.2021; контракт № 20MPK-TRS від 25.08.2020; сертифікат від 05.10.2021; заява від 23.03.2022; лист № 2910 від 29.10.2021; митна декларація країни відправлення № 435020210000088724 від 05.11.2021 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме 35700,00 дол. США.
Одеська митниця надіслала позивачу запит щодо митного оформлення вищезазначеного товару.
На електронний запит Митниці декларант листом № 2403/1 від 24.03.2022 року повідомив про відсутність додаткових документів.
Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000183/1 від 25.03.2022 року за митною декларацією № UA500020/2022/006583 від 24.03.2022 року, яким обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний; та скориговано митну вартість товарів; роз'яснено декларанту, зокрема, що він має право на вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби.
У графі 33 Рішення від 25.03.2022 року зазначено, що у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до п. 5.3 контракту передплата за поставлений товар здійснюється частинами, проте ні в інвойсі та інших супровідних документах не зазначено інформацію про умови оплати за товар (передплата/післяплата). Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар, при цьому жодного платіжного документу декларантом не надано;
2) у наданому до митного оформлення прайс-листі зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR;
3) відповідно до наданої до митного оформлення специфікації поставка товару здійснюється на умовах CFR ODESSA. Документи, що підтверджують вартість фрахту та транспортні витрати до митного оформлення не надавались;
4) у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR. Крім того не зазначено період, на який дійсна дана пропозиція.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
25.03.2022 митному органу надісланий пояснювальний лист одержувача товару та уповноваженою особою листом від 24.03.2022 № 2403/1 інформовано митний орган про відмову надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості у продовж 10 діб. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. За таких обставин, метод визначення митної вартості за ціною угоди не може бути використаний.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування, враховуючі раніше прийнятті митним органом рішення про коригування митної вартості, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості товару є більшим ніж заявлено декларантом та відповідає 199,88 дол. США/шт. що відповідає 3,01 дол. США / кг нетто (МД № UA500130/2022/000858 від 11.01.2022). Декларанту роз'яснено права викладені у п. 3 ст. 52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.
На підставі вищезазначеного рішення Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000247 від 25.03.2022 року.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № UA500020/2022/006704 від 26.03.2022 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч. 2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. ч. 5-6 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що саме вони можуть усунути сумніви щодо спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до п. 5.3 контракту передплата за поставлений товар здійснюється частинами, проте ні в інвойсі та інших супровідних документах не зазначено інформацію про умови оплати за товар (передплата/післяплата). Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар, при цьому жодного платіжного документу декларантом не надано, суд зауважує таке.
Відповідно до п. 5.3 контракту № 20MPK-TRS від 25.08.2020 року оплата за товар здійснюється частинами.
Додатковою угодою № 1 від 01.11.2021 року до контракту № 20MPK-TRS від 25.08.2020 п. 6.2. контракту викладений у наступній редакції: «виробництво продукції запускається продавцем з моменту прибуття передоплати на рахунок продавця. Доставка продукції здійснюється продавцем одразу після оплати повної суми контракту. Продукція повинна бути виготовлена та підготовлена до відправки покупцю протягом не більше 25 днів з дати надходження передоплати на рахунок продавця. За згодою сторін товар може бути виготовлений та відправлений покупцеві без здійснення повної оплати суми. В такому разі оплата здійснюється покупцем після поставки, але не пізніше 120 днів з дати виставлення продавцем рахунку на відвантажений товар».
Отже, умови оплати за товар визначені сторонами у зовнішньоекономічному контракті з додатковою угодою.
При цьому, самі умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17.
Як зазначає позивач, у наданому інвойсі зазначено: відправника, отримувача, умови поставки та відповідно до якого контракту, зазначено кількість, одиниці виміру, ціну та загальну суму за замовленим товаром, тобто умови оплати визначені зовнішньоекономічним контрактом, розбіжності у числових значеннях митної вартості та, відповідно, правові підстави для коригування митної вартості відсутні.
Щодо твердження митного органу про те, що у наданому до митного оформлення прайс-листі зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 4.1 Контракту № 20MPK-TRS від 25.08.2020 року умови поставки згідно Інкотермс 2010 визначаються у Специфікації до кожної партії товару.
Суд встановив, що умови поставки даної партії товару Інкотермс CFR визначені у наступних документах: Специфікації № 1 від 29.10.2021 до інвойсу № 21HFMPK012D-TBR від 29.10.2021, інвойсі № 21HFMPK012D-TBR від 29.10.2021, митній декларації країни відправлення № 435020210000088724 від 05.11.2021 року.
Позивач вказує, що вказані документи були надані декларантом в розпорядження відповідача, а ціна товару у прайс-листі, інвойсі, специфікації спочатку розрахована продавцем за умовами поставки FOB 33000,00 дол. США, а до загальної ціни додані витрати на транспортування за умовами поставки CFR 2700,00 дол. США.
Тобто, загальна вартість товару за умовами поставки CFR з урахуванням витрат на транспортування складає 35700,00 дол. США, що й зазначено у митній декларації.
Суд зазначає, що прайс-лист це систематизований збірник цін (тарифів) за групами та видами товарів, робіт, послуг. Тобто, прайс-лист надає будь-якому потенційному покупцю інформацію щодо асортименту товару та його вартості, фактично є публічною офертою. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів та не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Стосовно доводів митного органу про те, що відповідно до наданої до митного оформлення специфікації поставка товару здійснюється на умовах CFR ODESSA, однак документи, що підтверджують вартість фрахту та транспортні витрати до митного оформлення не надавались, то суд зазначає наступне.
Відповідно до специфікації № 1 від 29.10.2021 до інвойсу № 21HFMPK012D-TBR від 29.10.2021, інвойсу № 21HFMPK012D-TBR від 29.10.2021, митної декларації країни відправлення № 435020210000088724 від 05.11.2021 поставка товарів здійснювалася на умовах Інкотермс CFR Одеса.
Поставка товарів на умовах Інкотермс CFR Одеса передбачає, що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.
Згідно з Інкотермс 2010 офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) CFR (Cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що у ціну товару, яка заявлена у митній декларації, включена вартість перевезення, а товариство не зобов'язано окремо надавати митному органу документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо це не впливає на числове значення митної вартості товарів.
Щодо твердження митного органу про те, що у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції зазначено ціни на умовах поставки FOB, а відповідно до поданої ЕМД товари постачаються на умовах поставки CFR, крім того не зазначено період, на який дійсна дана пропозиція, то суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, ціна товару у прайс-листі, інвойсі, специфікації спочатку розрахована продавцем за умовами поставки FOB 33000,00 дол. США, а до загальної ціни додані витрати на транспортування за умовами поставки CFR 2700,00 дол. США.
При цьому, ціна товару, яка визначена у комерційній пропозиції, розрахована за умовами поставки FOB без урахування витрат на транспортування за умовами поставки CFR.
Отже, суд прийшов до висновку, що числові значення митної вартості у комерційній пропозиції та інших документах не містять розбіжностей.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 4-5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також доречними аргументами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України зробив Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 року по справі № 9540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі № 9140/1713/19, від 16.04.2021 року по справі № 140/2000/19.
Суд зазначає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ТОВ «МПК ТАЕРС» діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом, що є для них обов'язковими згідно ст. ст. 627, 629 ЦК України.
Самостійне та необґрунтоване визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд зазначає, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 року у справі № 160/4944/19).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить даних щодо країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об'єктивності та неупередженості рішення суб'єкта владних повноважень.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності суттєвих розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додаткові документи.
Витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У постанові Верховного суду від 21.02.2020 року по справі № 813/1229/16 суд дійшов висновку, що витребуючи додаткові документи, Митниця зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд констатує, що відповідач не надав доказів на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; неможливості перевірки числового значення митної вартості товарів на підставі поданих декларантом документів та пояснень.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, як слідує зі змісту приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Верховний суду постановах від 27.02.2019 року по справі № 814/1647/16, від 06.03.2019року по справі № 809/278/17, від 13.06.2019 року по справі № 820/6315/15, від 21.01.2020 року по справі № 813/2719/15) вказував, що висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в оскаржуваному розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення та картки відмови (така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.04.2020 року по справі № 826/4827/16).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту у зв'язку з їх відсутністю (неподанням).
Посилання відповідача на те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити таку вартість товару.
Наявність у такій інформаційній системі даних про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не спричиняє підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки господарські операції випливають із принципу свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, тощо.
Суд окремо зауважує, що у матеріалах справи відсутня МД від 11.01.2022 року, дані якої використані для визначення скоригованої вартості товару, що позбавляє суд можливості оцінити цей доказ на предмет належності та достовірності за правилами ст.ст.72-90 КАС України.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митними деклараціями є неправомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.
Відповідачем законність оскаржуваних рішення та картки відмови не доведена та не обґрунтована, його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів; надані ним докази не спростовують те, що товар мав бути розмитнений за ціною контракту.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а аргументи відповідача відхиляє з наведених вище підстав, констатуючи, що відповідачем не доведена законність оскаржуваного рішення та похідної від нього картки відмови, не спростовано в ході розгляду справи доводів позивача.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч. 1 ст. 139 КАС України частково у сумі 2481 грн., так як витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 грн. є такими, що сплачені надмірно, оскільки вимога про скасування картки відмови є похідною від вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 10000 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 08.02.2022 року № 35, додаткова угода до договору від 02.09.2022 року, рахунок на оплату № 73 від 02.09.2022 року, банківську виписку про оплату, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер адвоката, трудову книжку.
Позивач зазначає, що ТОВ «МПК ТАЕРС» та АО «Едвайзерс» погодили вартість надання правової допомоги у фіксованому розмірі в сумі 10000 грн. за оскарження одного рішення суб'єкта владних повноважень, що у вказаному позові складає 10000 грн. враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, а також фінансовий стан клієнта.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 10000,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.
При цьому, складові наданої правової допомоги не виокремлені за їх вартістю.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.
Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 3000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи, тому для цілей розподілу між сторонами визначає суму 3000 грн. вартості послуг з професійної правничої допомоги за критеріями, встановленими ст. 139 КАС України.
Суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» (код ЄДРПОУ 42430532) витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» (код ЄДРПОУ 42430532; адреса: Столичне шосе, буд. 98, м. Київ, 03045) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000183/1 від 25.03.2022 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000247 від 25.03.2022 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК ТАЕРС» (код ЄДРПОУ 42430532; адреса: Столичне шосе, буд. 98, м. Київ, 03045) витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян