Справа № 420/13998/23
26 червня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Згідно вимог ухвали, позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду доказів сплати всієї суми судового збору.
Так, на підставі матеріалів адміністративного позову судом було встановлено, що позовну заяву було подано з порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України та абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”, оскільки позивачем у позові було заявлено чотири окремі та самостійні позовні вимоги немайнового характеру, а позивачем було сплачено суму судового збору лише у розмірі 1073,60 грн., як за одну позовну вимогу.
При цьому в ухвалі позивачу було роз'яснено, що судовий збір за подання даного позову повинен складати 4294,4 грн. із розрахунку ((чотири немайнові вимоги) * 1073,60 грн., та з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
20.06.2023 до суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої представник позивача вказав на те, що на його думку підстав для сплати судового збору за всі вимоги як за кожну окрема немає, оскільки ці вимоги є однією вимогою.
Так відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року №2710-IX, з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2 684,00 гривень.
Відповідно до правової позиції Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, що були заявлені позивачем, судом встановлено, що предметом оскарження в адміністративному позові є окремі самостійні дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме:
- дії щодо відмови у підготовці та наданні довідки станом на 29.01.2020 року;
- дії щодо відмови у підготовці та наданні довідки станом на 01.01.2021 року;
- дії щодо відмови у підготовці та наданні довідки станом на 01.01.2022 року;
- дії щодо відмови у підготовці та наданні довідки станом на 01.01.2023 року.
При цьому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії у разі визнання дій органу протиправними, судом вважаються похідними, оскільки визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права, а тому за похідні позовні вимоги від позивача не вимагалось сплати додаткової суми судового збору.
Таким чином позивачу необхідно сплати за подання адміністративного позову у справі судовий збір у розмірі 4294,4 грн. із розрахунку ((чотири немайнові вимоги) * 1073,60 грн., та з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Посилання представника позивача на те, що оскаржувані ним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області були вчинені на виконання положень одних і тих же нормативних документів, а саме постанов Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” не свідчить, на думку суду, про те, що позивачем у справі заявлена одна позовна вимога немайнового характеру.
Позивачем судовий збір у повному розмірі за подання адміністративного позову сплачено не було.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем у встановлений чинним законодавством термін не було усунуто недоліків адміністративного позову, визначених судом, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу та додані до неї матеріали.
Керуючись п. 1 ч. 4.ст. 169 КАС України, суддя -
Позов ОСОБА_1 - повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов