27 червня 2023 року
справа №380/5974/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
-зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 10.08.2018 по день фактичного розрахунку 07.03.2023.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні, а саме: не виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення, а тому повинен нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період з 10.08.2018 по день фактичного розрахунку 07.03.2023. Крім цього позивач зазначає, що оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку, а відповідальність роботодавця за невиплату чи несвоєчасну виплату працівникові всіх належних сум, не врегульовано, ст.21 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено відповідальність за порушення положень цього Закону, у тому числі що стосується виплати грошового забезпечення згідно із законом, можна дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин відповідних норм Кодексу законів про працю України. У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.03.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду та просив залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, так як він пропустив встановлений КАС України місячний строк звернення до суду.
Так, з матеріалів справи видно, що 07.03.2023 відповідач здійснив розрахунок при звільненні позивача на виконання останнього рішення суду.
При цьому, суд встановив, що відповідач вже проводив з позивачем розрахунки після звільнення, тобто з порушенням строків, встановлених КЗпП України, упродовж 2018-2021 років. Підставами для здійснення цих розрахунків були судові рішення. Водночас у суду не було інформації про звернення позивача з позовами про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні після отримання відповідних виплат, проведених відповідачем на виконання судових рішень.
Ухвалою від 03.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії, а саме: для надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджуються поважність причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали від 03.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява (пояснення) по суті ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 15.05.2023 продовжено розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії у зв'язку із виконанням ухвали суду від 03.05.2023.
З огляду на це, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд повернув відповідачу без розгляду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що при звільненні зі служби позивач жодних претензій до відповідача щодо невиплачених коштів не мав. Також звертає увагу, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Ухвалою суду від 12.06.2023 суд постановив витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) належним чином засвідчену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за останні 2 календарні місяці його служби у військовій частині НОМЕР_1 перед звільненням - червень-липень 2018.
Про виконання цієї ухвали суду стало відомо 27.06.2023
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Суд установив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_6 ) та наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.08.2018 №326-ос його звільнено в запас.
Наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 03.08.2018 № 32б-ос майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас (на підставі п. «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу).
Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_6 ) від 09.08.2018 № 212-ос майора ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У вказаному наказі відомості про компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відсутні.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_8 від 09.10.2015 ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Оскільки позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не виплачено, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі №380/2193/20 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_6 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 09.08.2018 компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2018 роки загальним терміном 56 днів. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ) місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 виплатити ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018роки загальним терміном 56 календарних днів у сумі 31356,50 грн. Рішення суду набрало законної сили.
Також позивач вважав, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме не була виплачена надбавка за кваліфікацію у повному обсязі.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/2784/21 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2008року по 2018рік в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військову частину НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2014 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 №1294 за 1-й клас - 8% посадового окладу; за період з грудня 2014 року по лютий 2018 року за клас майстра - 11% посадового окладу, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду набрало законної сили.
Також позивач вважав, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме винагороду за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/3160/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби (01.08.2012) у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2012, у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби (01.08.2017) у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2017, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили.
Також позивач вважав, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме відповідач протиправно виплачував позивачу у 2016 - 2017 роках допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яка носить постійний характер.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/3162/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у червні 2016 року та липні 2017 року та підйомної допомоги у березні 2016 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у червні 2016 року, у липні 2017 року та недоплачену підйомну допомогу у березні 2016 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889. Рішення суду набрало законної сили.
Також позивач вважав, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме відповідач не виплатив йому у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2018.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/3164/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із грудня 2015 року до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для нарахування індексації липня 2015 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_4 ) в частині нарахування ОСОБА_1 із 01.03.2018 до 09.08.2018 індексації грошового забезпечення без урахування розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та без урахування підвищення доходу і різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 09.08.2018 включно з урахуванням розміру індексації, яка склалася на березень 2018 року та із урахуванням підвищення доходу і різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати з грудня 2015 року по день її фактичної виплати. Рішення суду набрало законної сили.
На адвокатський запит представника позивача відповідачем було надано лист-відповідь від 22.11.2021, у якому повідомлено, що з метою виконання рішення суду було здійснено обрахунок індексації грошового забезпечення позивача. У ході перевірки матеріалів справи було з'ясовано, що індексація грошового забезпечення була виплачена Мостиським прикордонним загоном у грудні 2020 року в сумі 5964,91 грн.
Згідно розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року є серпень 2015 року.
Позивач не погоджувався з діями відповідача щодо обчислення розміру індексації його грошового забезпечення та зазначав, що для проведення розрахунку індексації за спірний період відповідач неправомірно застосував як базовий місяць серпень 2015 року, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №380/12729/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 враховуючи серпень 2015 року як базовий місяць. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, а також здійснити її виплату з урахуванням виплаченої суми. Рішення суду набрало законної сили.
Позивач зазначає, як під час проходження військової служби так і у зв'язку із звільненням із неї йому у неповному обсязі проведено грошові виплати, право на які набуто у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби та звільнення із неї, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_11 провів ОСОБА_1 поза межами строків розрахунку виплату.
10.08.2018 -одноразової грошової допомоги при звільненні та грошового забезпечення за серпень 2018 року у розмірі 219316, 83грн;
26.01.2019 - грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 39511,32грн;
29.05.2020 - компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 30886,15 грн;
23.12.2020-індексації грошового забезпечення у розмірі 5875,44грн на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №380/3164/21;
15.09.2021 - грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 8920,42грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/3162/21;
27.09.2021-підйомної допомоги у розмірі 1264,01грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі № 380/3162/21;
28.10.2021-надбавки за кваліфікацію у розмірі 5823,60грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/2784/21;
16.11.2021-винагороди за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 2987, 01 грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 у справі №380/3160/21;
08.03.2023 - індексації грошового забезпечення у розмірі 78713,50грн на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №380/12729/22.
Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено йому всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 9901/929/18 та від 14.01.2021 у справі № 9901/584/19).
Зважаючи на викладене, суд зазначає про релевантність до спірних правовідносин приписів трудового законодавства з огляду на їх субсидіарний характер.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 10.08.2018.
08.03.2023 відповідач перерахував позивачу заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення у сумі 78713,50грн.
До суду з цим позовом позивач звернувся 28.03.2023.
До 28.03.2023 позивач не звертався ні до роботодавця, ні до суду з вимогою про відшкодування йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тому до спірних правовідносин суд застосовує норму ст.ст.116-117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ (набрання чинності 19.07.2022), а саме щодо встановлення обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
Отже, оскільки період затримки розрахунку при звільненні позивача становить з 10.08.2018 по 07.03.2023, тобто понад шість місяців, то з урахуванням ст.117 КЗпП України йому належить до виплати середній заробіток не більш як за шість місяців.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем на день виключення зі списків особового складу, у зв'язку зі звільненням з військової служби.
При цьому з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КС України суд дійшов висновку, що суму, яка становить відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача слід стягнути з відповідача у розмірі, котрий буде розрахований судом.
При розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд виходить з такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку №100).
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260).
Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.
З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців. Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260.
Суд встановив, що розмір місячного грошового забезпечення позивача становив у червні 2018 - 15646,50 грн., у липні 2018 року - 16798,13грн.
Виходячи з вказаних показників, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 559,94грн., що підтверджується Довідкою №211 від 23.06.2023; розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача становить 16222,32грн.
З огляду на викладені обставини та вимоги ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за 6 місяців, що становить 97333,92грн. (16222,32грн.х 6).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 245 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321653) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за шість місяців, що становить 97333 (дев'яносто сім тисяч триста тридцять три)грн.92коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.