справа № 380/205/23
27 червня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Відповідач-2), в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки - 2014, 2015, 2016, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - 2019, 2020, 2021.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з 03 травня 2022 року в розмірі 9584,21 грн.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки - 2014, 2015, 2016, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - 2019, 2020, 2021.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з 03 травня 2022 року в розмірі 8635,64 грн.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 03 травня 2022 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки - 2019, 2020, 2021, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням попередньо виплачених сум.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що є пенсіонеркою за віком і в період з 2014 року по 03 травня 2022 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачці з 03 травня 2022 року призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058 у розмірі 9584,21 грн із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки - 2014, 2015 та 2016, а не за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника - 2019, 2020 та 2021. 12 липня 2022 року позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області уточнюючу довідку № 89/22 про заробітну плату ОСОБА_2 (померлого годувальника) за період роботи з червня 1995 року по травень 2000 року, видану ВАТ «Львівський завод навантажувач». Після перегляду 21 жовтня 2022 року відповідачем-1 рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення позивачці пенсії у зв'язку з втратою годувальника їй з 03 травня 2022 року була призначена пенсія у розмірі 8635,64 грн та застосований показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки - 2014, 2015 та 2016, а не за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії у разі втрати годувальника - 2019, 2020 та 2021.
Зазначені дії та рішення відповідачів позивачка вважає протиправними, оскільки виходячи з положень Закону № 1058 розмір призначеної їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника повинен становити 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, обрахованої за норами цього Закону, які діяли на час призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника; при призначенні з 03 травня 2022 року пенсії у зв'язку з втратою годувальника повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки - 2019, 2020 та 2021, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2022 рік. Крім того, рішення відповідача-2 про перегляд розміру пенсії є протиправним також із тих підстав, що актами законодавства України не надано право одному територіальному органу Пенсійного фонду України скасовувати рішення іншого територіального органу Пенсійного фонду України.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідач-1 зазначає, що заробітна плата (дохід), визначена за частиною другою статті 40 Закону № 1058, застосовується виключно при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі. У випадку з позивачкою не проводився перерахунок щодо первинного переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу. Для застосування при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески з три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2019, 2020 та 2021, законні підстави відсутні.
Відповідач-1 підсумовує, що пенсія позивачці призначена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 проти заявленого позову заперечує з тих самих підстав, що й відповідач-1. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 09 січня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з 03 травня 2022 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника з 03 травня 2022 року.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
До 03 травня 2022 року позивачка отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
03 травня 2022 року позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою, в якій просила перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ( ОСОБА_2 ).
На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийнятого за принципом екстериторіальності, позивачку з 03 травня 2022 року переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058. Пенсію обчислено у розмірі 9584,21 грн із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки - 2014, 2015 та 2016.
Надалі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перевірку достовірності відомостей, відображених у довідці про заробітну плату № 168/31 від 15 квітня 2006 року, виданій ВАТ «Львівський завод навантажувач» для призначення пенсії ОСОБА_3 за період роботи з червня 1995 року по травень 2000 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28 червня 2022 року № 1300-6002-1/6225, в якому зазначено, що перевіркою даних особових рахунків по заробітній платі та довідки про заробітну плату від 15 квітня 2006 року № 168/31, виданої на ім'я ОСОБА_3 за період роботи з червня 1995 року по травень 2000 року, встановлено розбіжність (завищення) на суму 65,00 грн. Рекомендовано надати уточнюючу довідку про заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії на ім'я ОСОБА_2 , а раніше видану довідку від 15 квітня 2006 року № 168/31 вважати недійсною.
Надалі позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області уточнюючу довідку від 12 липня 2022 року № 89/22 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 (померлого годувальника) за період роботи з червня 1995 року по травень 2000 року, видану ВАТ «Львівський завод навантажувач».
З урахуванням поданої позивачкою уточнюючої довідки від 12 липня 2022 року № 89/22 їй з 03 травня 2022 року пенсія у зв'язку з втратою годувальника обчислена відповідачем-1 у розмірі 8635,64 грн та застосований показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки - 2014, 2015 та 2016.
Позивачка, вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 03 травня 2022 року у розмірі 9584,21 грн та 8635,64 грн із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки - 2014, 2015, 2016, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, - 2019, 2020, 2021, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача-1 призначити та виплатити позивачці пенсію у зв'язку з втратою годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки - 2019, 2020, 2021, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
За змістом частини другої статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 373/2541/15-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 359/3000/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 211/5907/16-а, від 01 березня 2021 року у справі № 488/1409/16-а та багатьох інших.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 465/5246/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 334/2653/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 185/860/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом № 1058, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058.
У цій справі суд встановив, що пенсія за віком була призначена позивачці вперше відповідно до Закону № 1058.
Надалі на підставі заяви позивачки від 03 травня 2023 року її було переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058.
Таким чином, у спірному випадку відбулося переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної за Законом № 1058, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за цим же Законом, а тому застосуванню підлягає частина третя статті 45 Закону № 1058, відповідно до положень якої показник середньої заробітної плати (доходу) має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення позивачці пенсії за віком.
Натомість як слідує зі змісту позовної заяви позивачка вважає, що 03 травня 2022 року відбулося призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд оцінює такі твердження позивачки критично з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 10 липня 2018 року у справі № 520/6808/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 577/5248/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що частиною 3 статті 45 Закону № № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При такому переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Водночас у випадках звернення особи до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону, ніж Закон № 1058, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 вперше. У зазначених випадках до спірних правовідносин не застосовується частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV.
Матеріали цієї справи свідчать, що позивачці було вперше призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а потім переведено за її заявою на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за цим же Законом.
Таким чином, суд повторює, що у випадку з позивачкою відбулося переведення її з одного виду пенсії, передбаченого Законом № 1058, на інший вид пенсії за цим же Законом, а не призначено пенсію вперше за Законом № 1058, як помилково вважає позивачка.
За таких обставин у випадку з позивачкою відповідачі правильно застосували показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні, який враховувався під час призначення їй попереднього виду пенсії (пенсії за віком) за три календарні роки (за 2014, 2015, 2016 роки).
Покликання позивачки на те, що рішення відповідача-2 про перегляд розміру пенсії є протиправним також із тих підстав, що актами законодавства України не надано право одному територіальному органу Пенсійного фонду України скасовувати рішення іншого територіального органу Пенсійного фонду України, суд визнає безпідставним, оскільки у спірному випадку відповідач-1 не скасовував рішення відповідача-2 про переведення позивачки з одного виду пенсії на інший, а перегляд розміру пенсії позивачки відбувся у зв'язку з поданням нею уточнюючої довідки від 12 липня 2022 року № 89/22 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_2 (померлого годувальника) за період роботи з червня 1995 року по травень 2000 року, виданої ВАТ «Львівський завод навантажувач».
Зважаючи на наведене вище у сукупності, підстави для визнання протиправними дій та рішень відповідачів щодо призначення позивачці пенсії у разі втрати годувальника з 03 травня 2022 року у розмірі 9584,21 грн та 8635,64 грн із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарних роки - 2014, 2015, 2016 відсутні, з огляду на що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Як наслідок не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 03 травня 2022 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки - 2019, 2020, 2021, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням попередньо виплачених сум.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява № 4909/04) відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 27 червня 2023 року.
Суддя Клименко О.М.