23 червня 2023 року
справа №380/9048/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: 80520, Львівська область, Золочівський район, с. Топорів, РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: 79000, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43316386), Буської міської ради Золочівського району Львівської області (місцезнаходження: 80500, Львівська область, м. Буськ, площа 900 - річчя Буська, 1, код ЄДРПОУ 26307575), в якому просить:
- визнати бездіяльність Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Христини Анатоліївни при ВП № 69782653 у справі № 380/2367/22 та Буської міської ради Львівської області як суб'єктів владних повноважень протиправною;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконати виконавчий лист № 380/2367/22, виданий Львівським окружним адміністративним судом від 22.08.2022;
- зобов'язати Буську міську раду Львівської області погодити і затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 4620686200:14:002:0021 на території Топорівського старостинського округу, колишньої Топорівської сільської ради Буського району Львівської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на таке. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №380/2367/22 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття за результатами їх розгляду відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України у двотижневий строк рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Зобов'язано Буську міську раду Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийнявши за результатами їх розгляду рішення відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України. 22.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/2367/22.
Вказує, що за результатами розгляду його заяви державними виконавцями 07.09.2022 відкрито виконавче провадження №69782653. Зазначає, що будь-яких інших виконавчих дій у межах вказаного виконавчого провадження відповідачем не вчинено, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Станом на момент звернення ним до суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №380/2367/22 Буською міською радою не виконане ні добровільно, ні в примусовому порядку.
Ухвалою від 03.05.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 29.05.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) подати до початку судового засідання належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №69782653.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 14.06.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. По суті позовних вимог зазначає, що на виконанні у державного виконавця Відділу перебуває виконавче провадження№ 69782653, з виконання виконавчого листа № 380/2367/22, виданого 22.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Буської міської ради Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийнявши за результатами їх розгляду рішення відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України. 07.09.2022 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано сторонам до відома та виконання за вихідним № 30531. Крім цього, 07.09.2022 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40, 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Станом на 12.06.2023 вимог виконавчого документа не виконано. У державного виконавця відділу відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Також представник відповідача зазначає, що 12.06.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн., та скеровано сторонам за вихідним № 16786. Одночасно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність.
Крім цього вказує на необґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою судді від 22.06.2023 замінено відповідача у справі на його правонаступника Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386).
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №380/2367/22 позов ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття за результатами їх розгляду відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України у двотижневий строк рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Зобов'язано Буську міську раду Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийнявши за результатами їх розгляду рішення відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України.
22.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/2367/22.
Позивачем скеровано заяву від 01.09.2022 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 22.08.2022 №380/2367/22.
07.09.2022 державними виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) розглянуто заяву стягувача про примусове виконання та відкрито виконавче провадження ВП №69782653 з примусового виконання виконавчого листа №380/2367/22 від 22.08.2022, якими зобов'язано Буську міську раду Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийнявши за результатами їх розгляду рішення відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, 07.09.2022 державними виконавцем у вказаному виконавчому провадженні винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Також 12.06.2023 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №69782653, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на Буську міську раду штрафу в розмірі 5100 грн.
Згідно з наявними матеріалами виконавчого провадження №69782653, які долучені на вимогу суду державним виконавцем, жодних інших рішень чи дій у виконавчому провадженні не приймались та не вчинялись.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення суду ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження це як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини 1 статті 13 Закону № 1404-ІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону № 1404-ІІІ визначені обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців. Зокрема частиною 1 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. А пунктом 1 частини 2 цієї ж статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст. 63 Закону № 1404-ІІІ, за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу ст. 75 Закону №1404-VIII визначає відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, за змістом вказаної статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, Законом №1404-VIII встановлено комплекс дій, які державний виконавець має вчинити під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Вказаний комплекс дій не є альтернативний та не носить диспозитивного характеру, за наявності якого державний виконавець обирає які дії йому необхідно вчинити для ефективного виконання рішення суду.
Визначений у ст. 63 Закону №1404-VIII порядок виконання рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є обов'язкові до застосування державним виконавцем під час виконання рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Встановлений у ст. 63 Закону №1404-VIII порядок виконання рішення передбачений прямими нормами Конституції України, та не може піддаватись трактуванню державним виконавцем в питаннях можливості застосування вказаних норм.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження №69782653, які наявні в адміністративній справі, державним виконавцем жодних передбачених Законом №1404-VIII дій не вчинялося.
Частиною 1 статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012.
Суд зазначає, що ні матеріали справи ані матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення державним виконавцем передбачених Законом №1404-VIII дій щодо перевірки стану виконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №380/2367/22 чи вжиття примусових заходів для виконання такого.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) допущено протиправну бездіяльність у виконавчому провадженні №69782653, а тому в цій частині позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, які необхідно задовольнити.
Щодо посилання відповідача на постанову від 12.06.2023 про накладення штрафу на Буську міську раду за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн, то суд зазначає що така винесена після спливу більше 9 місяців з моменту відкриття виконавчого провадження та після звернення позивачем до суду. При цьому протягом дев'яти місяців виконавцем жодний дій не вчинялося щодо виконання рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням встановлених обставин у справі та норм КАС України суд дійшов висновку, що позовна вимога зобов'язального характеру також підлягає задоволенню як похідна від основної вимоги про визнання бездіяльності протиправною.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача у виконавчому провадженні №69782653, яке відкрито 07.09.2022 та зобов'язати відповідача вжити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №69782653, яке відкрито 07.09.2022.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Буської міської ради Львівської області погодити і затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 4620686200:14:002:0021 на території Топорівського старостинського округу, колишньої Топорівської сільської ради Буського району Львівської області, суд зазначає наступне.
Так судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі №380/2367/22 зобов'язано Буську міську раду Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийнявши за результатами їх розгляду рішення відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, оскільки рішення суду від 15.04.2023 в частині зобов'язання Буської міської ради Золочівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.22021 (вх. № 3121) разом з долученим до неї проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки не виконане та рішення за результатами розгляду такої заяви відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України не прийняте, тому позовна вимога позивача про зобов'язання Буської міської ради погодити і затвердити позивачу проект землеустрою є передчасною.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного Управління Національної поліції у Львівській області моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки, позивачем не надано жодних доказів про заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтовано розміру такої, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно в розмірі 20000,00 грн необхідно відмовити.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №69782653, яке відкрито 07.09.2022.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79000, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43316386) вжити у виконавчому провадженні №69782653 заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан