справа №380/6271/23
27 червня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним рішення. зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного спеціаліста відділу перерахунку пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.02.2023 №913090182645 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з дня звернення із заявою від 21. 02.2023 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 21.02.2023 №2 та від 21.02.2023 №3;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із діями пенсійного органу. Вважає їх такими, що порушують право на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу».
Ухвалою суду від 31.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
ГУПФ України в Вінницькій області проти позову заперечило з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що на день набрання чинності Закону №889 (станом на 01.05.2016), позивач не займала посаду державного службовця та у зв'язку з відсутністю на цю дату стажу державного службовця, провести її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця підстав немає
ГУПФ України у Львівській області подало відзив на позов. Вказує, що в періоди роботи в органах місцевого самоврядування позивач обіймала посади за якими присвоювалися спеціальні звання а не ранги державного службовця, відтак у неї відсутній необхідний стаж державної служби.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУПФ України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 11.10.2011.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач працювала на таких посадах:
- 01.04.2003 прийнята, як така що пройшла за конкурсом на посаду інспектора, спеціаліста 1-ї категорії сектора житлової політики відділу економіки та житлової політики на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника до 22.01.2004. Встановлено 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, посаду віднесено до 6-ї категорії посад. Прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування;
- 05.01.2004 призначена на посаду інспектора, головного спеціаліста відділу економіки та житлової політики, як переможець конкурсу.
- 25.04.2005 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 01.02.2006 переведена на посаду економіста, головного спеціаліста відділу економіки та житлової політики з кадрового резерву;
- 01.04.2007 у зв'язку із реорганізацією виконавчих органів Львівської міської ради переведена на посаду заступника начальника відділу економіки, ціноутворення та житлової політики департаменту житлового господарства та інфраструктури з кадрового резерву;
- 01.05.2007 присвоєно черговий 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах займаної категорії посад;
- 01.12 2014 присвоєно черговий 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- 22.12.2016 присвоєно черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад;
- 10.08.2018 переведена, за її згодою на рівнозначну посаду заступника начальника відділу економіки, планування, ціноутворення та житлової політики управління економіки підприємств департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. На цій посаді позивачка продовжує працювати по цей час.
21.02.2023 позивач звернулася до ГУПФ України у Львівській області із заявою щодо переведення її на пенсію державного службовця.
За принципом екстериторіальності ГУПФ України у Вінницькій області прийнято рішення №913090182645 від 21.02.2023 про відмову у задоволенні заяви. Підставою відмови у призначенні пенсії державного службовця є те, що у позивача відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889. Посади, на яких вона працювала з 01.04.2003 не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, а на посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким присвоєно ранги посадової особи органу місцевого самоврядування дія Закону №889 не поширюється. Пенсійний орган дійшов висновку, що підстав для призначення пенсії за нормами Закону №3723 немає.
Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з п. 7 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» (№889-VIII від 10.12.2015), що набрав чинності 01.05.2016 і діє на час звернення позивача з заявою про переведення на інший вид пенсії, встановлено, що: «...8. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. ...12. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.»
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до записів в трудовій книжці станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідної категорії посад державної служби становить 13 років 1 місяць 1 день. Загальний страховий стаж позивача становить 42 роки 08 місяців, 21 день.
З даного приводу суд наголошує, що загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII.
Відповідно до ст. 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяла до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №466/5138/17 (провадження №К/9901/22637/18).
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції чинній на час обіймання відповідних посад) передбачено, зокрема: четверту категорію - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п'яту категорію - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
З огляду на викладене, на момент звернення із заявою до ГУПФ України Львівській області, позивач мала стаж державного службовця більше 10, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Натомість при прийнятті рішення ГУПФ України в Вінницькій області помилково дійшло висновку, що у позивача не достатньо стажу для відповідного переведення, тому таке рішення підлягає скасуванню.
Отже, період роботи позивача на відповідних посадах у Львівській міській раді необхідно зарахувати до стажу державної служби.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Також, слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд повторно наголошує, що частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З доказів у справі суд встановив, що Львівською міською радою видано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 21.02.2023 №3 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 21.02.2023 №2.
Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України Львівській області перевести позивача з 21.02.2023 на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування, та здійснити розрахунок у розмірі 60 відсотків від заробітку зазначеного в довідках Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 21.02.2023 №2, №3.
Перерахунок та виплату пенсії провести з урахуванням виплачених сум.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене суд висновує, що позов підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до приписів ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Вінницькій області, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень приймав оскаржене рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.02.2023 №913090182645 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 21.02.2023 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування, та здійснити розрахунок у розмірі 60 відсотків від заробітку зазначеного в довідках Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 21.02.2023 №2, №3 з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України У Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,7; ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.