ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду в частині
"27" червня 2023 р. Справа № 300/2762/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,
16.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідок для перерахування пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, основних та додаткових видів; зобов'язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про грошове забезпечення для перерахування пенсії шляхом зазначення посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше як 50% мінімальної заробітної плати) на відповідні тарифні коефіцієнти та розряди, визначені відповідно до положень додатків 1, 2, 12, 13, 14 до постанови КМУ 2017 року № 704 на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років в розмірі 45%, надбавки за роботу в режимі обмежень (з таємними документами) в розмірі 10%, підвищення посадового окладу за службу на території гірського населеного пункту в розмірі 25%, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65%, премії в розмірі 90%.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.15-16).
Судом, після відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв'язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України; позивачу надано п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску (а.с.21-23).
На виконання вимог ухвали суду, 22.06.2023 ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, згідно якої позивач просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити даний строк. В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує, що протягом 2018-2022 років звертався до суду з позовами, однак судами першої та апеляційної інстанції ухвалювались рішення про відмову в задоволенні позову або ж постановлялись ухвали про залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, зокрема у справі № 300/3927/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 через відсутність судової практики щодо задоволення подібних вимог протягом 2018-2022 років. При цьому, звертає увагу, що лише у 2022 році сформувалася практика Верховного Суду щодо зобов'язань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у видачі довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, вказує на постанови від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, в основу яких покладено рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18. Також зазначив, позивач з лютого 2020 року по вересень 2021 року здійснював догляд за батьками похилого віку в тимчасово окупованому Донецьку та в цей же період часу проходив періодичне лікування у медичному закладі закритого типу. Окрім того, просив врахувати, що у зв'язку із збройною агресією росії стосовно України з 24.02.2022 було закрито доступ фізичним особам до сайтів "ЄДРСР" та "Стан розгляду справ" судової влади, а на даний час такий доступ є обмеженим. Звернув увагу на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 300/5087/22 та № 300/5163, де судом апеляційної інстанції зроблено висновок стосовно дотримання ОСОБА_1 строку на звернення до суду із позовом.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду від 22.06.2023, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення порушених, на думку позивача, прав, свобод чи законних інтересів у публічно-правових відносинах, зважаючи на таке.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що незвернення до суду з позовом за захистом своїх прав через неналежне використання особою своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку та не може вважатися об'єктивно непереборною обставиною, що виключала можливість для вчасного звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на спроби захисту порушеного права шляхом звернення до суду з подібними позовами, зокрема, у справі № 300/3927/21, то суд звертає увагу, що предметом спору у такій справі було, серед іншого, зобов'язання Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки видати довідки для перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу та військовим званням відповідно до мінімальної заробітної плати станом 01.01.2020, в той час як предметом спору у справі, що розглядається є зобов'язання відповідача видати довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з такої розрахункової величини як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом, зокрема, на 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року.
Водночас звернення до суду з позовом у справі № 300/3927/21 свідчить про обізнаність ОСОБА_1 ще у 2021 році щодо розрахункової величини, яка застосовується для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням та про можливість звернення його до суду за захистом своїх прав.
З приводу доводів позивача стосовно того, що лише у 2022 році сформувалася практика Верховного Суду щодо зобов'язань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у видачі довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовців, а до цього часу подібні правові висновки були відсутні та адміністративні суди в справах подібної категорії відмовляли у задоволенні позовних вимог, які заявлені у даному адміністративному позові, то суд зазначає, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язується виникнення в особи права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічну правову позицію стосовно того, що зміна судової практики не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення висловлено Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (адміністративне провадження № К/990/5723/23).
Щодо тверджень позивача про здійснення ним у період з лютого 2020 року по вересень 2021 року догляду за батьками похилого віку та перебування на лікуванні у медичному закладі, то суд зазначає, що ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження таких обставин суду не надано.
З приводу покликання ОСОБА_1 на закриття доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (надалі, також - Порядок), Єдиний державний реєстр судових рішень - державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів Реєстру та їх образів.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку передбачено, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують.
Тобто Єдиний державний реєстр судових рішень являє собою інформаційну систему для накопичення, зберігання, захисту, пошуку та перегляду інформаційних ресурсів Реєстру, яка наповнюється шляхом оприлюднення електронних примірників судових рішень.
Водночас, обмеження доступу до такого ресурсу може свідчити про обмеженість доступу до судової практики, однак не підтверджує неможливість вивчення та використання нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, обмежень доступу до ресурсів, на яких публікуються нормативно-правові акти, у період коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права і до моменту звернення до суду з цим позовом, не було, а з 20.06.2022 відновлено загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ" (https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/general/1286014/).
Також безпідставними є посилання позивача на позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 300/5087/22 та № 300/5163 стосовно того, що ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду, оскільки правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (адміністративне провадження № К/990/5723/23) щодо обрахунку строку звернення до суду із позовними заявами аналогічного змісту є релевантним до спірних правових відносин та таким, що у часовому проміжку сформований пізніше.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сукупність наведених обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації ним свого права на звернення до суду з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальні труднощі в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання підготувати та надати довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 в установлені законом строки.
За таких обставин, суд вважає, що позов в частині позовних вимог про визнання дій Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправними та зобов'язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про грошове забезпечення для перерахування пенсії шляхом зазначення посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше як 50% мінімальної заробітної плати) на відповідні тарифні коефіцієнти та розряди, визначені відповідно до положень додатків 1, 2, 12, 13, 14 до постанови КМУ 2017 року № 704 на 01.01.2021, 01.01.2022 та зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років в розмірі 45%, надбавки за роботу в режимі обмежень (з таємними документами) в розмірі 10%, підвищення посадового окладу за службу на території гірського населеного пункту в розмірі 25%, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65%, премії в розмірі 90%, поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
За приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 22.06.2023.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про грошове забезпечення для перерахування пенсії шляхом зазначення посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше як 50% мінімальної заробітної плати) на відповідні тарифні коефіцієнти та розряди, визначені відповідно до положень додатків 1, 2, 12, 13, 14 до постанови КМУ 2017 року № 704 на 01.01.2021, 01.01.2022 та зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років в розмірі 45%, надбавки за роботу в режимі обмежень (з таємними документами) в розмірі 10%, підвищення посадового окладу за службу на території гірського населеного пункту в розмірі 25%, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65%, премії в розмірі 90%- залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.