ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" червня 2023 р. справа №300/2291/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Боброва Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Щерб'як Д.І.,
представників сторін:
позивача - Лещак Н.І.,
відповідача - Тугай І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника відповідача - Приватного підприємства «ТЕНКО» про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради до відповідачів: Приватного підприємства «ТЕНКО», Спільного українсько-македонського підприємства ТОВ «АВАЛОН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про скасування Сертифікату №ІФ 122210802874 від 11.08.2021,-
Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «ТЕНКО», Спільного українсько-македонського підприємства ТОВ «АВАЛОН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про скасування Сертифікату №ІФ 122210802874 від 11.08.2021.
Представник відповідача - Приватного підприємства «ТЕНКО» Тугай І.М. подав до суду клопотання про залишення позову в даній адміністративній справі без розгляду .
Клопотання обгрунтоване тим, що позивач видав оскаржуваний сертифікат №ІФ 122210802874 ще 11.08.2021, за наслідками чого обєкту будівництва відповідачів у встановленому законом порядку було присвоєно поштову адресу та в подальшому здійснено реєстрацію права власності за інвестрами будівництва - фізичними особами. Тому, повинен був знати про його порушене право у вказаний час.
При цьому, у клопотанні посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом та рішення Європейського Суду з прав людини у справах: «Перес де Рада Кованілес проти Істанії» від 28.10.1998 року; «Круз проти Польщі» від 19.06.2001; ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії від 20.09.2011; від 22 жовтня 1996 року за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс проти Сполученого Королівства»; «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». Також, у клопотанні відповідачем наведено практику Верховного Суду щодо строків звернення до суду у справах від 15.02.2018 №800/499/17; №823/2363/18; від 14.08.2020 №536/2248/17.
Розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частино 1 статті 5 Кодексу встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів позивач дізнався з листа АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» від 03.03.2023 №76002.1-Сл-3212-0323 про наявність фактів надання відповідачами недостовірної інформації, що відображена у пункті 7 Акту готовності обєкта до експлуатації АСО01:6924-5357-4770-8421 і, відповідно, наявності підстав для звернення до суду з даним адміністративнми позовом.
Вказане підтверджується рішеннм Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2023 у справі №909/905/22 за позовом ПП «ТЕНКО» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про визнання дії неправомірної.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 в справі №210/6892/21 (адміністративне провадження №К/990/14534/23) вказав, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Зокрема, у пунктах 138-153 вказаної постанови Суду зазначено наступне.
« 138. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
139. Такі висновки щодо застосування норм права наводились й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19.
140. Водночас, наслідки пропуску строку звернення до суду є чітко регламентованими і визначені у статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, за частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
141. Тобто, пропуск строку звернення до суду не зумовлює неможливості прийняття до розгляду позовної заяви, а процесуальний закон передбачає можливість поновлення цього строку в разі наявності для цього поважних причин, підтверджених доказами.
142. Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду з позовом суб'єкта владних повноважень, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 та 28.11.2018 у справі №815/2311/15).
143. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
144. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
145. Колегія суддів бере до уваги й те, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
146. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
149. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
150. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
151. Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
152. Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №520/109/20.
153. Верховний Суд звертає увагу й на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guerin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Perez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).»
Питання строків звернення до суду вирішувалось судом при відкритті проваджння у справі і суд, враховуючи обставини справи, визнав, що позивач звернувся з даним позовом у строки, встановлені частиною 2 статі 122 КАС України.
Таким чином, суд дійшов всиновку про те, що колопотання представника відповідача - Приватного підприємства «ТЕНКО» Тугай І.М. про залишення позовну в даній адміністративній справі без розгляду є безпідставним, необгругтованим, тому в його задоволення слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 5, 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача - Приватного підприємства «ТЕНКО» Тугай І.М. про залишення позову в даній адміністративній справі без розгляду - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя Бобров Ю.О.