27 червня 2023 року Справа № 280/239/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10, ЄДРПОУ 21318350), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 084150004721 від 14 грудня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи: з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 06 вересня 1978 року, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 07 грудня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07 грудня 2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява з урахуванням екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За результатами розгляду даної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 06 вересня 1978 року, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неточність записів, виправлення, відсутність печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 16 січня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26 січня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду подано пояснення, згідно яких зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не суперечать вимогам чинного законодавства України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідач не погодився із заявленим позовом та подав 31 січня 2023 року до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає про те, що згідно поданих ОСОБА_1 документів та даних персоніфікованого обліку страховий стаж позивача складає 13 років 2 місяці 9 днів. Також, звертає увагу суду про відсутність підстав для зарахування до стажу періодів роботи з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року, з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року, з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року у зв'язку із наявністю в документах виправлень, та нечіткої печатки в записі про звільнення з роботи. Враховуючи вказане, а також з огляду на ненадання позивачем інших документів на підтвердження вищезазначених періодів роботи, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
31 січня 2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року представнику відповідача відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання.
Також, позивачем до суду подано відповідь на відзив у якій зазначено, що наявний у позивача стаж роботи підтверджений записами в трудовій книжці та не потребує надання інших підтверджуючих документів. Також, зазначено, що доводи відповідача жодним чином не спростовують аргументи позивача, викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 07 грудня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 084150004721 від 14 грудня 2022 року, яке обґрунтоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 19 років, а страховий стаж позивача 13 років 2 місяці 9 днів. При цьому за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховані періоди: з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року, оскільки в записі про прийняття на роботу не зазначено назви організації; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року, оскільки в записі про звільнення не чітка печатка.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями часини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пунктом 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом «а» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05 січня 1993 року".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року, оскільки в записі про прийняття на роботу не зазначено назви організації; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року, оскільки в записі про звільнення не чітка печатка.
За змістом вказані записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, що була чинною у вказаний період, оскільки всі графи трудової книжки заповнені правильно. Згідно вказаної інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників.
Крім того, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає надання додаткових документів для підтвердження трудового стажу лише за умови, що в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Натомість записи трудової книжки серії НОМЕР_3 не містять неправильних чи неточних даних.
Крім того, Верховний Суд, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України, у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу. Виправлення в написанні дати наказу про звільнення, нечитабельна печатка, відсутність назви організації в записі про прийняття на роботу не може нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 висловив думку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів роботи до стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про спірні періоди роботи.
Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за весь період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Також, слід зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачі не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористалися.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, на переконання суду, не може слугувати причиною порушення прав та інтересів особи на належне соціальне забезпечення сумніви пенсійного органу щодо певних записів у трудовій книжці та відсутність інших підтверджуючих документів при цьому без повідомлення особи про такі сумніви або встановлені розбіжності.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 грудня 2022 року № 084150004721 та його скасування.
Також, з урахуванням записів, які містяться у трудовій книжці серія НОМЕР_2 від 06 вересня 1978 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи: з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,6 грн.
За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 1073,60 грн. стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,9,77,132,139,143,243-246,263, КАС України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 084150004721 від 14 грудня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи: з 11 жовтня 1978 року по 07 липня 1980 року; з 06 вересня 1984 року по 11 грудня 1984 року; з 14 вересня 1988 року по 17 лютого 1993 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 06 вересня 1978 року, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 07 грудня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Г. Чекірди (Герцена), буд. 10, ЄДРПОУ 21318350), судові витрати в сумі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов