26 червня 2023 року Справа № 280/1897/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про скасування наказів та стягнення невиплаченої суми грошового забезпечення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) скасувати як незаконний наказ командира відповідача (по стройовій частині) №145 від 23.05.2022 в частині зняття грошового та продовольчого забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини позивача;
2) скасувати як незаконний наказ командира відповідача (по стройовій частині) №716 від 04.07.2022 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем;
3) стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену суму грошового забезпечення 300 000,00 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Ковальовим Д.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1114379 від 15.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.05.2022 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Потрапивши в учбовий табір, у ОСОБА_1 проявилась хвороба суглобів, після чого 19.05.2022 він отримав направлення від лікаря-хірурга шпиталю та був відсторонений від фізичних навантажень. Після закінчення навчань позивач направився до медичної установи для початку проходження обстеження лікарів. 31.05.2022 був переведений до Запорізького шпиталю військової частини НОМЕР_2 , про що доповів командиру роти засобами мобільного зв'язку, проте останній пояснив, що на ОСОБА_1 оформлено самовільне залишення частини. Після одужання та виписки з медичного закладу позивач направився до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби. 30.06.2022 ОСОБА_1 був викликаний до командира роти, де на його вимогу підписав акт службового розслідування, після чого він продовжив несення служби. Проте у серпні 2022 року командуванням роти позивача було повідомлено про його виключення зі списків частини, зняття з будь-якого забезпечення та передачу його особистої справи до Державного бюро розслідувань; письмового наказу для ознайомлення надано не було. Надалі позивач звертався до органів ДБР та Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону задля отримання пояснень щодо подальшого проходження військової служби, й тільки 16.11.2022 він був офіційно повідомлений про видання командиром військової частини наказу № 145 від 23.05.2022. Відтак, вважає наказ № 145 від 23.05.2022 в частині зняття грошового та продовольчого забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, а також наказ №716 від 04.07.2022 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, просить стягнути з відповідача невиплачену суму грошового забезпечення.
Ухвалою від 18.04.2023 суд поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом; відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; зобов'язав військову частину НОМЕР_1 надати до суду відомості про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, в тому числі й довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за останні два місяці служби, із зазначенням середньоденного заробітку.
08.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№18686), в якому представник відповідача зазначає, що наказ № 145 від 23.05.2022 винесений відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки 23.05.2022 під час шикування особового складу перед убуттям на заняття було виявлено відсутність позивача без поважних причин, надалі командиром частини подано рапорт за фактом самовільного залишення розташування підрозділу ОСОБА_1 , у зв'язку з чим прийнято спірний наказ щодо зняття позивача з усіх видів забезпечення. Крім того, звертає увагу на відсутність підстав й для скасування наказу № 716 від 04.07.2022, з огляду на таке. У зв'язку з виявленою відсутністю позивача при шикуванні особистого складу, частиною було зібрано пояснення військовослужбовців та, враховуючи встановлені обставини при винесенні наказу № 145 від 23.05.2022, встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини в умовах воєнного стану в період з 23.05.2022 по 21.06.2022, у зв'язку з чим накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. З огляду на відсутність підстав для скасування наказів командира військової частини № 145 від 23.05.2022 та № 716 від 04.07.2022, представник відповідача заперечує й щодо похідних вимог про виплату позивачу грошового забезпечення.
Разом з тим, до відзиву не долучені докази його направлення позивачу, у зв'язку з чим суд зазначає наступне. Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються, зокрема документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Враховуючи те, що в позовній заяві вказана адреса позивача (м.Запоріжжя), долучено довідку про реєстрацію місця проживання, суд вважає неповажними причини ненаправлення відзиву позивачу.
Суд підкреслює, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Невиконання процесуального обов'язку щодо направлення відзиву позивачу тягне за собою позбавлення права останнього на підтвердження чи спростування відповідних аргументів, а тому вказаний відзив не береться до уваги при ухваленні рішення.
26.06.2023 до суду надійшла заява відповідача (вх.№26487) про долучення доказів, витребуваних ухвалою суду від 18.04.2023, а саме довідка про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з травня по листопад 2022 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
У військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 від 25.06.1996 міститься запис про його перебування на обліку в Шевченківському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (а.с.12-13).
З метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 № 131 солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 з 09.05.2022 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Вказане також міститься у військовому квитку позивача (а.с.13,16).
В матеріалах справи наявні направлення лікаря-хірурга від 19.05.2022 (а.с.17); документи про результати медичних досліджень (а.с.18-23); лист огляду сімейного лікаря від 30.05.2023 (а.с.24); амбулаторна карта позивача, в якій зазначено поставлений 30.05.2022 діагноз - правобічна н/часткова пневмонія; ознаки бронхіту (а.с.25-30).
23.05.2022 командиром 1 стрілецького батальйону складено рапорт про те, що 23.05.2022 о 14:30 стало відомо про самовільне залишення частини та незаконну відсутність за місцем служби ОСОБА_1 , на підставі чого просить призначити службове розслідування за даним фактом (а.с.32).
На підставі вказаного рапорту та довідки-доповіді № 01/282 від 23.05.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.05.2022 № 145 солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини: з грошового забезпечення з 23.05.2022; з продовольчого забезпечення з 24.05.2022 (а.с.31).
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.06.2022 № 1661 за фактом самовільного залишення частини ОСОБА_1 призначено службове розслідування з метою уточнення причин, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини (а.с.33).
Надалі в матеріалах справи містяться пояснення заступника командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ОСОБА_2 , а також командира відділення ОСОБА_3 , які письмово підтвердили відсутність ОСОБА_1 23.05.2022 під час шикування без поважних причин (а.с.35-38)
За змістом акту службового розслідування (зареєстр. за №652 від 04.07.2022) в ході проведення такого 23.05.2022 о 14:30 під час шикування особового складу перед убуттям на заняття було виявлено відсутність ОСОБА_1 . Виявив командир 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_2 . Пошуки організовувані особовим складом результатів не дали, на телефонні дзвінки солдат не відповідає, телефон знаходиться не в мережі. Місцезнаходження військовослужбовця невідомо. За фактом самовільного залишення розташування підрозділу командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4 командиру частини було подано рапорт. За усною доповіддю командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 встановлено, що 21.06.2022 о 20:00 до розташування підрозділу повернувся солдат ОСОБА_1 , який скоїв СЗЧ 23.05.2022. Відповідно до письмових пояснень позивач зазначив, що 23.05.2022 проходив обстеження МРТ колінних та кулькових суглобів згідно направлення лікаря у госпіталі м.Черкаське Дніпропетровської області. 24.05.2022 стало дуже погане самопочуття, тому звернувся до сімейного лікаря, який направив його на аналізи та обстеження. 28.05.2022-29.05.2022 піднялася висока температура (39,5) та сильний кашель, у зв'язку з чим викликав швидку допомогу. 30.05.2022 у лікарні зробили флюорографію, висновок правобічна часткова пневмонія, а 31.055.2022 у військовому госпіталі підтвердили діагноз та призначили лікування. 16.05.2022 був присутній у ВСП, а вже 17.05.2022 направився в частину. Зазначив, що від військової служби не відмовляється та просить у зв'язку з хворобою суглобів перевести його на іншу спеціальність. Цим службовим розслідуванням встановлено, що відповідне правопорушення (в якому вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України) військовослужбовець вчинив в умовах воєнного стану, внаслідок своєї недисциплінованості. Так
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2022 № 716 «За результатами службового розслідування» молодшим лейтенантом ОСОБА_6 за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню частини, порушенню порядку несення внутрішньої служби, а також встановлення ступеню вини військовослужбовця Збройних сил України, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовця виражається у формі недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до самовільного залишення військової частини, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість та низькі морально-ділові якості, особиста безвідповідальність, низька військова дисципліна та моральна слабкість, нездатність додержуватися законів України, військової присяги, сумлінно виконувати військовий обов'язок. Відтак, за результатами службового розслідування факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 підтвердився. За порушення вимог чинного законодавства та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 23.05.2022 по 21.06.2022 на стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Датою повернення після СЗЧ вважається 21.06.2022. У зв'язку з наявністю в діях позивача ознак кримінального правопорушення наказано направити копії матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Краматорськ, для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.51-56).
Листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 02.12.2022 № Л-314/13-02-317/22 повідомлено, що 07.09.2022 до канцелярії управління надійшли матеріали службового розслідування щодо самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини в умовах воєнного стану, в районі виконання завдань у Дніпропетровській області. Вказані матеріали спрямовані для прийняття рішення згідно чинного законодавства до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві за № 13-02-10225/22 від 12.09.2022 (а.с.64).
Листом третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (з дислокацією у м.Дніпрі) від 29.12.2022 № Л-1963/15-02-3-2771/22 роз'яснено, що на теперішній час відносно ОСОБА_1 не порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, так як військовою частиною НОМЕР_1 не було надано наказ, на підставі чого військова частина дислокувалась на території Дніпропетровської області, та не були додані відповідні документи, на підставі яких проводиться досудове розслідування (а.с.65-66).
Вважаючи винесені командиром військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) накази від 23.05.2022 № 145 (в частині зняття ОСОБА_1 з грошового та продовольчого забезпечення) та від 04.07.2022 № 716 «За результатами службового розслідування» протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
За частиною першою статті 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
Аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відносно позивача було проведено службове розслідування з подальшим накладенням дисциплінарного стягнення.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.06.2022 № 1661 було призначене службове розслідування стосовно позивача з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня його вини.
За приписами розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
За результатами проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 було складено відповідний акт (зареєстр. за №652 від 04.07.2022), в резолютивній частині якого фактично зазначено наступне:
« 1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці стрільцем-санітаром 2 стрілецького відділення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 в період з 23.05.2022 по 21.06.2022 підтвердився.
3. За порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 1, 4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ознак кримінального правопорушення за ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 23.05.2022 по 21.06.2022 на стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, вчиненого в умовах воєнного стану.
4. Вважати датою повернення після самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 21.06.2022;
5. У зв'язку з наявністю в діях стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК Украни, ТВО заступника 1 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування в порядку ст.214 КПК України направити до Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Краматорськ, для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування за вищевикладеним фактом.».
Спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2022 № 716 «Про результати службового розслідування» вирішено, зокрема:
« 3. За порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 1, 4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ознак кримінального правопорушення за ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 23.05.2022 по 21.06.2022 на стрільця-санітара 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».
За вимогами статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Суд констатує, що сувора догана є видом дисциплінарного стягнення, а тому її застосування має відбуватись із дотриманням відповідних норм Дисциплінарного статуту. У зв'язку з цим, застосуванню суворої догани та виданню про це відповідного наказу повинно передувати невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків або скоєння ним конкретного порушення військової дисципліни чи громадського порядку, виявлення такого невиконання (неналежного виконання) або порушення, а також встановлення вини особи у його скоєнні (вчиненні).
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно пунктом 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначаються загальні обов'язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;… виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
Водночас стаття 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Пунктами 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат підпорядковується командирові відділення.
Солдат зобов'язаний, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Пунктом 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Отже, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено обов'язок військовослужбовця доповідати своєму начальникові обставини, які стосуються виконання ним своїх службових обов'язків.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 115 Дисциплінарного Статуту вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Суд констатує, що рапорт передбачає собою вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Так, позивач зазначає, що про погіршення стану здоров'я 31.05.2022 доповів командиру роти за допомогою мобільного зв'язку, що, в контексті наведених норм, не є належним повідомленням командира про поважні причини його відсутності на службі.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були обставини порушення ним службової дисципліни, а саме вимог статей 2, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Розділу І Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
При цьому, суд враховує, що оскільки позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 у справі № 817/1071/16.
Матеріалами службового розслідування встановлено відсутність позивача в період з 23.05.2022 по 21.06.2022 з причини незадовільного стану здоров'я, однак в порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивач не отримав дозволу на залишення військової частини, що свідчить про те, що він її залишив самовільно, а його доводи про зворотне спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відтак, судом не вбачається протиправної поведінки в діях відповідача стосовно встановлення в діях позивача складу дисциплінарного проступку та у прийнятті наказу за результатами проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 .
Крім того, положеннями статей 255-257 Статуту внутрішньої служби передбачено, що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування. Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих.
Офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом, за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров'я.
Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.
По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов'язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. Таких документів позивачем не надано.
Відповідно до пункту 2.19 вказаної Інструкції особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов'язковим зазначенням часу проведеної консультації.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що єдиним належним доказом наявності поважності причин залишення військовим місця несення служби у службовий час може бути лише оригінал довідки про хворобу чи листка непрацездатності. Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі № 825/253/17.
На підтвердження поважності причин залишення позивачем військової частини надані направлення, документи про результати медичних досліджень, лист огляду сімейного лікаря, амбулаторна карта, які, в контексті вищенаведеного, не можуть вважатись належними доказами наявності поважності причин залишення військовим місця несення служби.
Як встановлено з досліджених судом доказів в сукупності, а саме письмових доказів та пояснень військовослужбовців, відповідачем при накладенні стягнення на солдата ОСОБА_1 дотримано вимоги діючого законодавства щодо порядку накладення стягнення та його обґрунтованості, доводи позивача не спростовують факту правомірності винесення оскаржуваних наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2022 № 716 «За результатами службового розслідування» за фактом самовільного залишення військової частини, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
У відповідності до пункту 15 вказаного Порядку військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
За приписами пункту 1.5 розділу І Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються, зокрема, заявами, повідомленнями командирів (начальників) військових частин про вчинення кримінальних правопорушень - на військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України або добровільно здалися у полон.
Так, на підставі рапорту та довідки-доповіді було винесено наказ від 23.05.2022 № 145, за яким, зокрема, ОСОБА_1 знято з грошового та продовольчого забезпечення.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №145 від 23.05.2022 в частині зняття грошового та продовольчого забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини позивача та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №716 від 04.07.2022 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини позивачем.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої суми грошового забезпечення за період з травня 2022 року по лютий 2023 року включно суд зважає на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач пов'язує вказану вимогу з визнанням неправомірними та скасування наказів №145 від 23.05.2022 та №716 від 04.07.2022, інших підстав для стягнення відповідних сум позивачем не наведено.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність винесення спірних наказів, вимога про стягнення з відповідача невиплаченої суми грошового забезпечення є безпідставною та необґрунтованою.
Ухвалюючи дане рішення суд керується, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів та стягнення невиплаченої суми грошового забезпечення відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.06.2023.
Суддя К.В.Мінаєва