про залишення позовної заяви без руху
26 червня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5099/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В. розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні,6) до Ужгородської міської ради ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 3, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправними та скасування рішення, -
20 червня 2023 року Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, якою просить визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 8 скликання Ужгородської міської ради за №1183 від 28.02.2023 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Закарпатською, Миколи Добролюбова, Івана Франка та Загорською».
Відповідно до частини 1 та 3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши зміст позовної заяви, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 7 статті 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
При цьому, за змістом частин 3 і 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 53 КАС України).
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стосовно наявності підстав визначених ч.3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва інтересів держави в суді прокурор просить врахувати, що Ужгородська міська рада не відноситься до органів, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, а отже, не є об'єктом нагляду ДІАМ, а тому у Державної інспекції архітектури та містобудування України відсутні повноваження щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження детальних планів території. До подібних висновків застосування вищенаведених норм матеріального та процесуального права дійшов Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2021 року у справі №380/2266/21.
Однак, суд зауважує, що посилання прокурора у справі 260/5099/23 на висновки зроблені Верховним Судом у справі №380/2266/21 різняться за обставинами справи. У справі 380/2266/21 суди дійшли передчасного висновку про недоведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді, оскільки не врахували, що на момент звернення прокурора з цим позовом (у лютому 2021 року) орган, до компетенції якого належало здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування у сфері містобудування, не був утворений (такий було утворено лише 20 травня 2021 року), а також не з'ясували наявність або відсутність інших органів та не перевірили, за наявності таких органів, вчинення ними належних дій у сфері містобудівного контролю.
20 червня 2023 року прокурор звернувся до суду із даним позовом та за яким просить визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 8 скликання Ужгородської міської ради за №1183 від 28.02.2023 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Закарпатською, Миколи Добролюбова, Івана Франка та Загорською».
Прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, вказує на те, що Ужгородська міська рада не відноситься до органів, що здійсняють контроль у сфері містобудівної діяльності, а оспорювані рішення не можуть бути скасовані органом, до відання якого належить здійснення контролю та/або нагляду за суб'єктами містобудівної діяльності, а тому прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України також затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України, згідно із частинами 1-4 якого ДІМ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів).
Основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування.
ДІМ відповідно до покладених на неї завдань: проводити перевірки щодо законності рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду та видає обов'язкові до виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об'єктами нагляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №422 утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219, якими змінено назву органу «ДІМ України» на «Державну інспекцію архітектури та містобудування України».
20 травня 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 зроблено запис № 1000701020000092252 про утворення ДІАМ України.
Слід вказати , що підпунктом 6 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема такі як, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Частиною третьою статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» поняття «державного архітектурно-будівельного нагляду» визначено як сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Повноваженнями щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду наділено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її структурні підрозділи.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Статею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом:
1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;
2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;
3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;
4) проведення ліцензування і професійної атестації;
5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;
6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації;
Частиною 5 цієї статті передбачено, що структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.
Відтак, враховуючи наявність спеціально уповноважених органів державної влади, до компетенції яких віднесено повноваження контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, та відсутність у прокуратури повноважень по контролю за дотриманням законодавства в цій сфері - прокурор зобов'язаний надати докази нездійснення (неналежного здійснення) своїх повноважень спеціально уповноваженими органами Ужгородської міської ради та органами державного архітектурно-будівельного контролю. Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що матеріали позову не містять в собі доказів нездійснення чи неналежного здійснення своїх повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, положень містобудівної документації всіх рівнів вищевказаними уповноваженими органами та прокурором до позову не додано, що є прямим порушенням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
В даному випадку прокурор не вказав причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Суд наголошує на обставинах того, що пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Також, потрібно враховувати висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.01.2022 року у справі № 0440/6277/18 (провадження № К/9901/32920/20), відповідно до якого: "48. Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб'єкта виконання владних управлінських функцій, а - спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб'єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.
З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 року в справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 року в справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 року в справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 року в справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 року в справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 року в справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 року в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.
Про необхідність обґрунтування та з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 17.07.2018 року у справі № 804/6296/15, від 17.07.2019 року у справі № 824/14/19-а, від 21.08.2019 року у справах № 802/1873/17-а.
Відтак, судом встановлено, що прокуратурою недостатньо обґрунтовані підстави звернення до суду в інтересах держави за наявності органу, уповноваженого здійснювати такі функції.
Відповідно до статті 169 частини 1 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:
- обґрунтовані пояснення щодо підстав звернення до суду в інтересах держави за наявності органу, уповноваженого здійснювати такі функції захисту інтересів держави щодо законності рішень у сфері містобудівної діяльності, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, із наведенням причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Ухвала вважається виконаною у встановлений строк, якщо до вказаної дати необхідні документи були подані до канцелярії суду або відправлені поштою.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -
1. Позовну заяву Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків позовної заяви -7 (сім) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
4. Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.В.Скраль